Короткий переказ твору Смерть комівояжера (Артур Міллер)

Звучить нехитра мелодія - про траву, небесному просторі, листі ...

Шістдесятирічний комівояжер Віллі Ломен з двома великими валізами йде до свого нью-йоркському будиночка, затиснутому між хмарочосами. Він дуже виснажений і трохи наляканий: виїхавши вранці із зразками товарів, так і не дістався до місця - машину весь час заносило, він не міг впоратися з керуванням, і ось повернувся додому, нічого не продавши.

Дружина Лінда благає Віллі домовитися з господарем, щоб той дозволив чоловікові працювати в Нью-Йорку: у його віці важко бути роз'їзним агентом.

У житті Віллі дійсно настав переломний момент: він живе як би в двох світах - реальному, де пісенька його вже скінчилася, і в вигаданому - де він молодий і де ще не закрито можливості ні для нього, ні для його синів - Біфа і Хеппі.

Віллі у видіннях часто є старший брат Бен - в сімнадцять років він пішов з дому, а вже до двадцяти казково розбагатів на алмазних копальнях Африки.Для Віллі брат - живе втілення американської мрії. Він хоче, щоб сини, особливо старший, Біф, теж досягли успіху в житті. Але Біф, прекрасно навчався у школі, колишня зірка футбольної команди, на якомусь витку свого життя з незрозумілої для батька причини раптом знітився, сробел і тепер, на четвертому десятку, постійно змінює місця роботи, ніде довго не затримуючись, і успіх від нього зараз далі, ніж на початку самостійного шляху.

Витоки такого сумного положення справ криються в минулому. Постійно орієнтується батьком на те, що в житті його обов'язково чекає успіх - він такий привабливий, а - пам'ятай, сину! В Америці понад усе цінується чарівність, - біф запускає навчання, отримує низький бал з математики, і йому не дають атестата. На довершення всього, коли він у розпачі мчить до батька в сусіднє місто, де той продає товар, то знаходить його в номері зі сторонньою жінкою. Можна сказати, що тоді для Біфа руйнується світ, відбувається крах всіх цінностей. Адже батько для нього - ідеал, він вірив кожному його слову, а той, виходить, завжди брехав.

Так Біф залишився неуком і, поблукати по країні, повернувся додому, тішачи себе ілюзіями, що його колишній господар, якийсь Олівер, торгує спортивними товарами, почтет за щастя взяти його знову на роботу.

Проте той навіть не дізнається Біфа і, вийшовши з кабінету, проходить повз.Біф, у якого вже заздалегідь замовлений столик у ресторані, де він з батьком і братом Хеппі збирається «обмити» влаштування на роботу, збентежений, збентежений і майже розчавлений. У ресторані, чекаючи батька, він каже Хеппі, що збирається розповісти тому все, як є. Нехай батько хоч раз у житті подивиться правді в очі і зрозуміє, що син не створений для комерції. Вся біда в тому, укладає Біф, що нас у сім'ї не привчали хапати. Господарі завжди сміялися над батьком: цей романтик бізнесу, що ставить на перше місце людські відносини, а не корисливість, саме з цієї причини часто залишався в програші. «Ми не потрібні в цьому бедламі», - гірко додає Біф. Він не хоче жити серед оманливих ілюзій, як батько, а сподівається мати по-справжньому своє місце у світі. Для нього широка посмішка комівояжера і до блиску начищені черевики - зовсім не символ щастя.

Хепі лякає настрій брата. Сам він теж небагато чого досяг і, хоча гордо іменує себе заступником боса, насправді тільки «помічник одного з помічників».Хеппі, схоже, повторює долю батька - будує повітряні замки, сподіваючись, що оптимізм і білозуба посмішка обов'язково приведуть до багатства. Хепі благає Біфа збрехати батькові, сказати, що Олівер його впізнав, добре прийняв і прийшов у захват, що той повертається до нього на роботу. А потім поступово все само собою забудеться.

Якийсь час Біфу вдається розігрувати перед батьком щасливого претендента на роботу в комерційному підприємстві, але, як завжди, дешевий оптимізм батька і набір стандартних фраз на кшталт: «У діловому світі головне - зовнішність і чарівність - у цьому запорука успіху» - роблять свою справу : він зривається і каже правду: Олівер його не прийняв, більше того, пройшовши повз, не впізнав.

Такий удар Віллі важко перенести. З криком «Ти все робиш мені на зло» він дає сину ляпас. Біф тікає, Хеппі слідує за ним. Яскраві бачення, картини миготять перед покинутим батьком: брат Бен, що кличе його в джунглі, звідки можна вийти багачем; біф-підліток перед вирішальним футбольним матчем, з обожнюванням що поглядає на батька і ловить кожне його слово; хохочущіх жінка, яку все той же Біф застав в номері Віллі. Офіціант, відчуваючи, що з відвідувачем коїться щось недобре, допомагає Віллі одягнутися і вийти на вулицю. Той збуджено повторює, що йому потрібно терміново купити насіння.

Лінда зустрічає пізно повернулися додому синів у великому хвилюванні. Як могли вони кинути батька одного? Він у дуже поганій формі, хіба вони не бачать? Вона може сказати більше - їх батько сам шукає смерті. Невже вони думають, що всі ці негаразди з машиною, постійні аварії - випадкові? А ось що вона знайшла на кухні: гумову трубку, прироблену до пальника. Їхній батько явно подумує про самогубство. Сьогодні ввечері він повернувся додому дуже збуджений, сказав, що йому потрібно терміново посадити в саду морква, буряк, латук. Узяв із собою мотику, ліхтарик і сіє вночі насіння, розміряли грядки. «Краще б ти пішов з дому, синку, - сумно каже Біфу Лінда, - не треба терзати батька».

Біф просить дозволу