в матері поговорити з батьком в останній раз. Він і сам зрозумів, що йому треба жити окремо: не може він старатися, як батько, весь час стрибнути вище голови. Треба навчитися приймати себе таким, як ти є.
А тим часом Віллі працює в саду - маленький чоловічок, затиснутий в лещатах життя, як його будиночок між хмарочосів. Сьогодні, напевно, самий нещасний день у житті Віллі - крім того що його, як непотрібну річ, кинули в ресторані сини, господар попросив його піти з роботи. Ні, звичайно, він був зовсім не грубий, просто сказав, що, на його думку, Ломен важко справлятися з-за неважливого стану здоров'я зі своїми обов'язками - але сенс-то один!Викинули!
Сьогодні до нього знову з'явився покійний брат. Віллі радиться з ним: якщо страхова компанія не запідозрить самогубства, сім'я отримає після його смерті по страховці кругленьку суму - двадцять тисяч доларів. Як Бен думає: чи варто гра свічок? Біф такий талановитий - з цими грошима син зуміє розвернутися. Брат погоджується: двадцять тисяч - це здорово, хоча сам вчинок боягузливий.
Дружина і сини входять під час цієї розмови: вони вже звикли, що Віллі весь час розмовляє з кимось невидимим, і не дивуються. Прощаючись з батьком, Біф не витримує і плаче, а Віллі здивовано проводить за його заплаканими особі руками. «Біф мене любить, Лінда», - захоплено каже він.
Тепер Віллі, як ніколи, переконаний, що чинить правильно, і, коли всі йдуть спати, потихеньку вислизає з будинку і сідає в машину, щоб на цей раз напевно зустрітися зі смертю ...
Маленький кораблик, який шукав тихої пристані, - згадує про нього Лінда.