Короткий переказ твору Скачи цієї ж ночі! (Вільхельм Муберг)

Місце дії роману - батьківщина автора, ліси південної провінції Веренд, а точніше, село Брендаболь (назва вигадана). Люди, що живуть у дванадцяти дворах Брендаболя, потрапляють в залежність від нового сусіда - приїхав з Німеччини поміщика кльовою: він служить при дворі шведської королеви Христини та вводить в окрузі новий порядок - кріпацтво.

Діє Клевен з самовпевненістю, властивої людині, що володіє необмеженою владою. Спочатку йому віддаються права на збір податків, потім - право на робочий час селян: ще трохи - і всі вони стануть його кріпаками. Розуміючи глибину підстерігає їх небезпеки, жителі села дають клятву - захищати свої старовинні вольності: вони будуть шукати заступництва у королеви, а якщо треба, візьмуться і за зброю. Однак місцевий голова адміністрації - Фохт, прислуговуючої поміщику, бере селян хитрістю: почекавши якийсь час, він вступає в село на ранковій зорі з загоном рейтарів. Скориставшись несподіванкою і загрозою застосування сили, він примушує місцевого виборного старосту Йона Стонге погодитися з панщиною. Потім за допомогою старости він примушує до згоди поодинці всіх чоловіків села, за винятком двох: героя роману - молодого бондів (селянина) зведені та місцевого коваля-зброяра, У будинку в Зведіть фохта і солдатам теж припасена несподіванка - господар зустрічає їх зі зброєю в руках , калічить одного з рейтарів, який підняв руку на нього, і йде в ліс. А в його садибі відтепер поселяється Фохт: звідси він наглядає за селянами: замість роботи на власних полях вони тепер ходять на панщину (зводять новий будинок німцеві Клевень), в результаті тільки що пережита селом голодна зима переходить в голодні літо і осінь.

Проте в глибині душі селяни Брендаболя залишаються незламна, вони впевнені: втрачені вольності будуть повернуті - або королевою, або вони повернуть їх самі. От тільки б зробити це з найменшими втратами - мертвому свобода не на користь. І тут в Брендаболь таємно доставляється естафета (по-селянськи «штафет») - дерев'яна дошка на лікоть завдовжки, обвуглена і закривавлена, з вирізаним на ній знаком - кистенем. В інші, благополучні часи раз на кілька років по селах округи передавалася інша естафета - палаючий факел, від вогню якого розпалювали заново печі - «новий вогонь» допомагав відкинути пам'ять про пережиті господарями нещастях і забути про вчинені ними помилки. У лиху ж пору, коли селянської громаді всерйоз загрожував ворог, в хід пускався «штафет» - заклик до повстання і єдності, - він передавався від села до села кінним або пішим ходом, вночі або вдень, особисто або за дорученням. Але «штафету», доставленому в Брендаболь, не пощастило: він потрапив у руки все до того ж виборному старості Йону Стонге, один раз вже відступив Фохт. Зваживши всі «за» і «проти», розсудливий староста і на цей раз святкує боягуза: він закопує «штафет» в землю, що теж дається йому нелегко - затримав «штафет» за звичаєм карався смертю. Але приховує «штафет» від влади теж заслуговує страти.Відтепер староста живе в постійному страху: прокляту дошку то вириє з-під землі неокольцованная свиня, то його обмиє виявив на цьому місці підземне джерело.

Дворушництво не приносить старості щастя. Від туги за який пішов у ліс Зведіть ледь не сходить з розуму дочка старости Ботте. Батько відмовився від слова, даного ним зведений, тепер він обіцяє руку дочки іншому. До того ж гуляща сільська вдовиця Анніка звинувачує її в чаклунстві і таємних зносинах з Нечистим - інакше навіщо вона ходить в ліс, де явно нікого бути не може? У повному розпачі Ботта накладає на себе руки. Втім, староста готовий швидше втратити дочку, ніж віддати її ненависному відо - він заздрить рішучості і внутрішній свободі молодого бондів. Навіть їжа, якої тепер в будинку Стоїте, завдяки заступництву фохта, більш ніж достатньо, його не радує: всю її пожирають заведши в утробі старости довгі і білі черви. І в прямому, і в переносному сенсі його щось гризе зсередини.

Зате який пішов з села Зведіть зберіг у своїй душі мир, хоча в бігах йому теж непереливки: він живе на самоті у лисячій норі серед скель, поки не знаходить іншого ізгоя - сільського злодія, якого так і називають - Угге Блесмольскій злодій. Угге - великий майстер у своїй професії, не позбавлений він і свого роду моралі: краде тільки у багатих, роздаючи частина видобутку бідному люду. Угге рятує ледь не загинув у лісі від хвороби зведений, який раніше не бажав з ним спілкуватися. Але й у великодосвідченого іїзворотлівого злодія є своя слабкість - зайва самовпевненість: чому і гине він від руки Безвухого - ще одного знедоленого, хоча і зовсім іншого типу. Безвухий - місцевий кат, який погодився на цю посаду за прощення йому ненавмисного вбивства (у пам'ять про якому йому все ж відрізали вухо).Таким чином він зберіг життя, але зненавидів весь світ. Безвухий не заплатив продажної дівки, що заробляє своїм ремеслом на прожиток хворим і вбогим батькам. Угге дорікнув в цьому Безвухого і дістав ніж у спину.

Істинний селянин, звівши свято вірує в справедливість, вона для нього непорушна, як щоденний шлях сонця зі сходу на захід або невинність його нареченої Боттіли, з якою він ділить ночами ложі, не чіпаючи її до весілля.Зведіть вірить, що зусилля місцевого священика, до якого звернулася його мати, не пройдуть дарма і прохання з описом допущеної відносно