Короткий переказ твору Ключар і Алімушкін (Володимир Маканін)

«Людина помітив раптом, що чим більше щастить у житті йому, тим менш везе якомусь іншій людині, - зауважив він це випадково і навіть несподівано.Людині це не сподобалося. А виходило саме так або майже так ... »

Звичайний науковий співробітник Ключар одного разу по дорозі з роботи знаходить в снігу гаманець. На наступний день начальник відділу, явний недоброзичливець, пропонує Ключарева помістити статтю в крупний науковий журнал. Після цих подій Ключар говорить дружині: «У мене почалася смуга везіння». Дружина соромиться і навіть лякається везіння.Увечері вона розповідає Ключарева про дзвінок своєї подруги: виявляється, що у блискучого і дотепного Алімушкіна, якого Ключар насилу згадує, на роботі неприємності, і взагалі він - гине ... Дружина просить Ключарева відвідати Алімушкіна. Не розуміючи, з якого дива він повинен відвідувати малознайомої людини, Ключар відмовляється. Він виходить перед сном прогулятися, згадує про своє везіння, дивиться на зірки і думає, що їм, зіркам, наплювати. Чи не стануть вони втручатися і посилати комусь удачу, а кому-то невдачу.

На наступний день Ключар йде в гості до Колі Кримова. Гості очікують приходу красивої жінки, яку всі називають «нова любов Колі Кримова».Прізвище її Алімушкіна. Ключар заговорює з нею про чоловіка. Алімушкіна говорить, що чоловік твердить одне і те ж - гину, гину. Вона розлюбила його і живе у подруги. «А може бути, спочатку ви стали жити у подруги і розважатися, а вже потім він став гинути?» - Запитує Ключар. «Якраз навпаки», - відповідає жінка. І видно, що вона говорить правду. З вечірки Ключар їде до Алімушкіну. Розмова не виходить. Ключар їде і вдома говорить дружині, що був у Алімушкіна - «малий виявився живий і здоровий. За пів-обличчя рум'янець. І спить, як бабак ».

Ключар дізнається на роботі, що його стаття у журналі прийнята. Начальство пропонує йому очолити відділ. Ключар поки відмовляється. Він немов пробує на міцність свою удачу. По телефону приходить новина: Алімушкіна кинула дружина, вони розміняли квартиру. До того ж його вигнали з роботи.Дружина просить Ключарева зайти до Алімушкіну ще раз.

Ключар приходить за новою адресою до Алімушкіну і уражається його поганому увазі і моторошної кімнатці. Алімушкін нікуди не ходить, проїдає останні гроші. Видно, що він нездоровий. Вони грають у шахи. Настрій в Ключарева паршиве. Йому було б легше, якби Алімушкін грав хоча б посередньо.

На роботі Ключарева підвищують оклад. Йому дзвонить Алімушкіна і запрошує до себе, в затишну квартирку. Ключар приходить, але вимовляє Алімушкіной, що і Коля Кримов, і кинутий чоловік - зовсім не нікчемні люди, і радить їй не дурити.

Ключар застає Алімушкіна під час інсульту. Біля ліжка стоїть лікар, який просить викликати до хворого телеграмою мати. У Алімушкіна віднімається мова, він майже нерухомий. Після відходу лікаря він все ж таки хоче грати в шахи. Ключар пересуває фігурки і дивиться на підлогу, де бігають таргани.

Ключар заходить до подруги дружини і наказує їй більше не дзвонити, не нервувати дружину. Але пропонує їй зателефонувати останній раз і сказати, що у Алімушкіна все добре і він їде, наприклад, на Мадагаскар, у тривале відрядження.

Наступного разу Ключар приходить до Алімушкіну, коли той вже лежить пластом після чергового сильного удару. Поруч мати - тиха бабуся, не розуміє, як це її син, сильний і веселий, лежить і не може сказати ні слова.

Дома дружина після дзвінка подруги радісно повідомляє Ключарева, що у Алімушкіна все гаразд і він готується до відрядження.

На роботі Ключар дає згоду стати начальником відділу. Будинки готуються відзначити цю подію. Дружина і приїхала теща метушаться на кухні.Дзвонить Алімушкіна, дякує Ключарева за поради і просить бути її другом, якому можна хоча б зателефонувати. «Дзвоніть», - відповідає Ключар. З'їжджаються гості. Ключар пропонує тост: «За те, щоб удачі були у всіх!»

Вночі, лежачи в ліжку, Ключар говорить дружині, що завтра зазирне до Алімушкіну. Дружина відповідає, що йти не треба, - дзвонила подруга і сказала, що Алімушкін відлетів на Мадагаскар. О десятій годині ранку. І його проводжала мати.

«Ключар промовчав. Потім він раптом захотів покурити і пішов на кухню, а дружина вже спала ».