передчуття життя, доживає останні дні і згадує зрідка короткі, рідкісні миті любові.
Але ось Розалі привозить дівчинку, внучку, а Поль приїде завтра, після похорону. І життя триває, те саме життя, що не така хороша, як каже Розалі, але й не така погана, як про неї думають.
Жанна і Розалі згадують, який був сильний, нескінченний дощ, коли вони їхали в «Тополі» з Руана.
