Короткий переказ твору Білий Бушлат (Герман Мелвілл)

У 1843 р. в одній з гаваней Тихого океану молодий матрос - в ньому неважко впізнати героя роману «Тайпи», що продовжує свій шлях додому, - надходить на американський фрегат «Неверсінк». Оскільки на кораблі після багаторічного плавання не знаходиться жодної зайвої матроської куртки , він змушений власноруч спорудити її подобу з полотняної сорочки і всілякого дрантя, і за світлий колір зімпровізувати одягу отримує прізвисько Білий Бушлат. Протягом усього плавання куртка заподіює йому різноманітні неприємності, оскільки виділяє його з маси одягнених у темне матросів.

фрегат вже повертається до Америки, йому належить обігнути мис Горн і пройти Атлантичний океан, але і ця остання частина плавання займає більше року. У Білого бушлата достатньо часу, щоб в найдрібніших подробицях вивчити життя військового корабля і його команди, своєрідні відносини серед п'ятисот чоловік, що тісняться на досить обмеженому корабельному просторі, де все відбувається на очах, недоступне навіть хвилинне самотність, і єдине місце, яке матрос може вважати своїм, - підвісна ліжко, розтягуються тільки в нічні години впритул до інших на одній з нижніх палуб.

Білий Бушлат зарахований марсовим матросом. Марсовим, чиї вахти проходять на самих верхівках щогл, високо над палубою - своєрідна матроська аристократія. Старший над ними - старшина Джек Чейс, бувалий моряк, людина неординарна, освічений, любитель поезії і один з небагатьох на «Неверсінке», кому довелося брати участь у справжніх морських битвах.Чейса люблять матроси, нею захоплюються офіцери і навіть в тоні командира, коли той звертається до нього, відчувається нотка поваги.Старшина благоволить Білому бушлаті і не раз приходить йому на допомогу в скрутних положеннях. Майже неймовірна історія, яку дізнається Білий Бушлат, свідчить про зовсім особливе ставлення до Джека Чейс на фрегаті: коли старшина дезертирував з корабля, щоб взяти участь у громадянській війні перуанців на тій стороні, яку вважав правою, а потім, по чистій випадковості, був виявлений в одному з портів на перуанському військовому шлюпі, його всього лише помістили назад на «Неверсінк», і за цим не було не тільки покарання, але навіть пониження на посаді.

Випадок тим більше дивний, що будь-який матрос на «Неверсінке» живе в постійному очікуванні тих чи інших покарань, багато з яких тілесні.Плавання американського військового корабля, немов плавання древньої галери, проходить під свист батогів. І якщо великими батогами - кішками - Порятуй ще показово, у присутності всієї команди, і призначати таку прочуханку має право лише командир корабля, то линьок - шматок троса з вузлом на кінці - може бути пущений в справу за розпорядженням будь-якого офіцера прямо на місці, де матрос помічений нехай навіть не в провині, але хоча б у звичайній недбальство. За більш серйозні злочини - такі, як дезертирство або прояв боягузтва в бойовій обстановці, - покладаються вже особливі, поетапні екзекуції, ніби прогонки крізь стрій ескадри, коли винного перевозять з корабля на корабель, і на кожному він отримує перед строєм нову порцію батогів. А відповідно до морським регламентом раз на місяць команді зачитуються витяги зі Зводу законів воєнного часу, що діють на флоті і в відсутність прямої війни; з двадцяти злочинів, підсудних військовому трибуналу, тринадцять карається смертною карою, і йдеться не тільки про заколоти чи замаху на командира - в петлі опиниться і матрос, просто заснув на вахті. Білий Бушлат розуміє, що не так-то просто утримувати в покорі різношерсту корабельну команду, для деяких членів якої вирішальним аргументом на користь вступу на фрегат стала щодня видається на кораблі чарка грогу. Але все ж надмірна жорстокість флотських законів і правил здається йому в більшості випадків нічим не виправданої, а суворість покарань не відповідає досконалим провиною.

До того ж і офіцерство здебільшого зовсім не заслуговує на ту повагу, до улесливо прояву якого у всякому випадку зобов'язує матросів регламент.Пияцтво, нездатність приймати рішення, незнання морської справи відрізняють багатьох офіцерів на «Неверсінке». Але й самий нікчемний з них (навіть підлітки-кадети, відправлені в плавання для навчання і використовувані на побігеньках) здатний, не замислюючись, потураючи одній лише власної пихи, образити похилого заслуженого матроса, якому флотський закон категорично забороняє навіть заперечити на образу. З тієї ж пихи командир корабля здатний всю ніч протримати команду на палубі без сну, під час безглуздого змагання у швидкості з англійською або французькою фрегатами. Пиха і неуцтво флагманського хірурга, який не побажав прислухатися до думки інших корабельних лікарів, призводять до смерті пораненого матроса. Багато безглузді, але нібито традиційні встановлення, за дотриманням яких ретельно стежать офіцери, перетворюють на екзекуцію і повсякденне життя на «Неверсінке»: вдень не положено розтягувати ліжка - і змінився з важкої нічної вахти матросам ніде виспатися; хворим з розташованого на нижніх палубах лазарету заборонено виходити на повітря - і вони змушені страждати від духоти і спеки. Та й багато церемонії між матросами і офіцерами, а також між офіцерами старшими та молодшими не приносять користі і навіть шкідливі. Білий Бушлат приходить до висновку, що жорстокість командирів, презирство до матросів, зайві строгості розпорядку здатні лише схилити команду змінити в момент бою і перейти на бік ворога. Бо якщо офіцеру війна обіцяє швидке зростання в чинах, а згодом - шана і достаток, то матросу вона не приносить навіть надбавки до платні - нічого, крім смертельної небезпеки. І оскільки багато хто з матросів