Короткий переказ твору Мобі Дік, або Білий Кит (Герман Мелвілл)

Молодий американець з біблійним ім'ям Ізмаїл (у книзі Буття сказано про Ізмаїлі, сина Авраама: «Він буде між людьми, як дикий осел, рука його на всіх і руки всіх на нього»), втомившись перебуванням на суші і відчуваючи труднощі в грошах, приймає рішення відправитися в плавання на китобійному судні. У першій половині XIX ст. найстаріший американський китобійний порт Нантакет - вже далеко не найбільший центр цього промислу, однак Ізмаїл вважає важливим для себе найнятися на судно саме в Нантакет. Зупинившись на дорозі туди в іншому портовому місті, де не в дивину зустріти на вулиці дикуна, який поповнив на невідомих островах команду побувала там китобійця, де можна побачити буфетну стійку, виготовлену з величезної китової щелепи, де навіть проповідник в церкві піднімається на кафедру мотузяною драбиною - Ізмаїл слухає пристрасну проповідь про поглиненому Левіафаном пророка Йони, яка намагалася уникнути шляху, призначеного йому Богом, і знайомиться в готелі з тубільцями-гарпунщіком Квікегом. Вони стають нерозлучними друзями і вирішують разом вступити на корабель.

У Нантакет вони наймаються на кітобоец «Пекод», який готується до виходу в трирічне кругосвітнє плавання. Тут Ізмаїл дізнається, що капітан Ахав (Ахав в Біблії - нечестивий цар Ізраїлю, що встановив культ Ваала і переслідував пророків), під керівництвом якого йому доведеться йти в море, в минулому своєму рейсі, едіноборствуя з китом, втратив ногу і не виходить з тих пір з похмурою меланхолії, а на кораблі, по дорозі додому, навіть перебував деякий час не при своєму розумі. Але ні цій звістці, ні іншим дивним подіям, що змушує думати про якусь таємницю, пов'язаної з «Пекода» і його капітаном, Ізмаїл поки ще не надає значення. Зустрінутого на пристані незнайомця, що пустилися в неясні, але грізні пророцтва про долю китобійця і всіх зарахованих до його команди, він приймає за божевільного або шахрая-жебрака. І темні людські постаті, вночі, таємно, які піднялися на «Пекод» і потім немов розчинилися на кораблі, Ізмаїл готовий вважати плодом власної уяви.

Лише через кілька днів після відплиття з Нантакет капітан Ахав залишає свою каюту і з'являється на палубі. Ізмаїл вражений його похмурим виглядом і закарбована на обличчі непереборне внутрішньої болем. У дошках палубного настилу завчасно пробуравлени отвори, щоб Ахав міг, зміцнивши в них кістяну ногу, зроблену з полірованої щелепи кашалота, зберігати рівновагу під час качки. Спостерігачам на щоглах відданий наказ особливо пильно видивлятися в море білого кита. Капітан болісно замкнутий, ще жорсткіше звичайного вимагає беззаперечного і негайного слухняності, а власні промови і вчинки різко відмовляється пояснити навіть своїм помічникам, у яких вони часто викликають подив. «Душа Ахава, - говорить Ізмаїл, - суворою хуртовинний взимку його старості сховалася в дуплистих стовбур його тіла і смоктала там похмуро лапу мороку».

Вперше вийшов в море на китобійця Ізмаїл спостерігає особливості промислового судна, роботи і життя на ньому. У коротких розділах, з яких і складається вся книга, містяться описи знарядь, прийомів і правил полювання на кашалота і видобутку спермацету з його голови. Інші голови, «кітоведческіе» - від поданих книзі зводу згадок про китів у самого різного роду літературі до детальних оглядів китового хвоста, фонтану, скелета, нарешті, китів з бронзи і каменю, навіть китів серед зірок, - протягом усього роману доповнюють розповідь і сходяться з ним, повідомляючи подіям нове, метафізичний вимір.

Одного разу за наказом Ахава збирається команда «Пекода». До щоглі прибитий золотий еквадорський дублон. Він призначений того, хто першим помітить кита-альбіноса, знаменитого серед китобоїв і прозваного ними Мобі Дік. Цей кашалот, що наводить жах своїми розмірами і лютістю, білизною і незвичайної хитрістю, носить у своїй шкурі безліч колись направлених до нього гарпунів, але у всіх сутичках з людиною залишається переможцем, і нищівну відсіч, який отримували від нього люди, багатьох привчив до думки, що полювання на нього загрожує страшними лихами. Саме Мобі Дік позбавив Ахава ноги, коли капітан, опинившись в кінці погоні серед уламків розбитих китом вельботів, в нападі сліпої ненависті кинувся на нього з одним лише ножем у руці. Тепер Ахав оголошує, що має намір переслідувати цього кита по всіх морях обох півкуль, поки біла туша не захитається у хвилях і не випустить свій останній, чорної крові, фонтан. Даремно перший помічник Старбеком, суворий квакер, заперечує йому, що мстити суті, позбавленому розуму, що вражає лише по сліпій інстинкту, - безумство і богохульство. У всьому, відповідає Ахав, проглядають крізь безглузду маску невідомі риси якогось розумного початку, і якщо ти повинен разити - разі через цю маску! Білий кіт нав'язливо пливе у нього перед очима як втілення всякого зла. З захопленням і люттю, обманюючи власний страх, матроси приєднуються до його прокльонів Мобі Діку. Троє гарпунщіков, наповнивши ромом перевернуті наконечники своїх гарпунів, п'ють за смерть білого кита. І тільки корабельний юнга, маленький негреня Піп, молить у Бога порятунку від цих людей.

Коли «Пекод» вперше зустрічає кашалотів і вельботи готуються до спуску на воду, п'ятеро темнолиций примар раптом з'являються серед матросів. Це команда вельботі самого Ахава, вихідці з якихось островів в Південній Азії. Оскільки власники «Пекода», вважаючи, що під час полювання від одноногого капітана вже не