Короткий переказ твору Денс, денс, денс (Харукі Муракамі)

Минуло кілька років. Герой працює для глянцевих журналів. Життя його порожня. Друзів немає, жінки приходять і йдуть. Він згадує свою Подругу і вирішує її відшукати. Для цього герой знову їде в готель «Дельфін». Але там все змінилося, як за помахом чарівної палички. На місці старого готелю височіє суперсучасний готель. На питання, що сталося з колишніми господарями, адміністрація відповідає ухильно.

У героя зав'язуються деякі відносини з працюючої в готелі дівчиною і, через неї він дізнається, що тут є таємне місце, де переховується Щось.

Цим Щось виявляється Людина Вівця - епізодичний персонаж попередньої книги. До вівці з попередньої книги він, власне, не має ніякого відношення, представляючи образ певної психічної цілісності, до якої безуспішно намагається повернутися герой. Людина Вівця говорить йому «танцюй і не зупиняйся», що, ймовірно, означає повернення до природних слів і вчинків, не обтяженим і спотвореним соціальними кліше і рефлексією.

Відвідавши місцевий кінотеатр, герой дивиться фільм, де в головній ролі знявся його шкільний приятель, який став кінозіркою в амплуа позитивного персонажа. У постільній сцені у актрисі, що грає повію, герой раптово впізнає свою Подругу (вона і в житті була повією за викликом). Він вирішує повернутися додому, і зустрітися з колишнім приятелем.

Приятель виявляється славним хлопцем не тільки в кіно, але і в житті.Дружні стосунки відновлюються. Щоправда, де жінка - він не знає, вона зникла. Приятель-актор довго і нудно розповідає, як остогидло йому світ «розвиненого капіталізму» з його вульгарністю і вторгненням в особисте життя. Виявляється, кумир жіночих сердець глибоко нещасний (і в особистому житті теж). Далі у Муракамі багато епізодів, що не відносяться прямо до справи. Наприклад - дружба героя з тринадцятирічної дівчинкою, дочкою богемних батьків, що володіє екстрасенсорними здібностями.

Однак дівчинка все ж стала в нагоді. Подивившись горезвісний фільм з приятелем героя у головній ролі, вона говорить: «це він убив цю жінку!».Герой зустрічається з актором і викладає йому все відверто. Той не відмикається і розповідає про свою душевної трагедії. Він усе життя змушений був грати Роль, роблячи те, що від нього чекали інші, перекручуючи свою власну природу. Природа збунтувалася - і ось результат.

Герой, в повному блиску ялового всепрощенства, готовий примиритися з приятелем. Але той, не в силах жити більше, на своїй шикарній «мазераті» в'їжджає прямо в морі. А наш герой знову їде в готель «Дельфін» і з'єднується з полюбилася йому офісної дівчиною. На думку Муракамі, він знайшов, нарешті, гармонію зі світом. «Досяг індивідуації» - сказав би Юнг.

Короткий переказ твору Харукі Муракамі

Полювання на овець

Переказав Олексій Фанталов

З цієї книги почався успіх автора в Росії. Головний герой - подорослішав хіппі (Альтер его самого Муракамі) мається в дрібному рекламному бізнесі. Від нього пішла дружина. Раптово, його викликають у могутній рекламний концерн і вимагають пояснити, звідки він узяв фотографію однієї дивної вівці.З'ясовується, що ця вівця - якийсь психічний монстр, який вселяє у свідомість людини, щоб його руками втілити в життя якийсь план. Колишнім зберігачем вівці був творець концерну, але та покинула його і тепер він при смерті.Вірний секретар готовий на все, щоб повернути духу.

Герой, у супроводі подруги з екстрасенсорними здібностями (ім'я її він не знає, називаючи просто «Подруга») їде на пошуки в японську провінцію (фото прислав його кращий друг, на прізвисько Криса). Він поселяється в зачуханних готелі «Дельфін» і знайомиться з батьком господаря, в мозок якого вперше й вселилася вівця. Сталося це славну подію в Монголії, під час японської окупації Китаю. Тут Муракамі проводить паралель з монгольськими духами-охоронцями, і, персонально - з духом Чингісхана.

Герой відправляється в будинок одного, але Криса вже мертвий і є у вигляді духу. Він розповідає, що вівця вселилася в нього, бажаючи зробити своїм новим знаряддям досягнення світового панування. Не бажаючи, щоб вона остаточно закабалила його волю, Щур наклав на себе руки.

Герой повертається додому. Він позбувся одного і коханої (та покинула його, не витримавши наближення до проклятого місця).