Якщо справа йде саме так, Нільс Еббесен негайно відправляється в дорогу - він їде в свою садибу! Він зупинить селян! Батько Лоренц попереджає Нільса: селяни навряд чи будуть вітати його повернення - це ж Нільс наказав їм здати зброю Вітінгхофу. Взагалі миролюбність Еббесен здається священика дивним: чи не блаженний чи Нільс? «Але чи має право батько Лоренц так розмовляти зі мною?» - Вигукує Еббесен. «Напевно», - відповідає той. Не так давно в церкві, де серед парафіян знаходився сам граф, батько Лоренц виголосив проповідь, в якій викривав сильних світу цього, що зневажають божі і людські права. Після проповіді він чекав смерті. Але граф прийшов до нього і похвалив: він добре проповідував, графу втішно знати, що істина в тутешніх місцях знову заговорила на весь свій голос. Граф настільки самовпевнений, що дозволяє собі поблажливість. Говорити з ним на людській мові дарма, він розуміє лише мову меча.

Вислухавши Лоренца, Нільс приходить до несподіваного рішення: він їде в Рандерс, він зустрінеться там з графом! Більш осторонь він залишатися не може. Буквально на цих словах у будинок входять його селяни-орендарі, які прийшли, щоб попрощатися. Він оголошує їм про рішення: нехай залишаються вдома, він поїде в Рандерс і з графом домовиться! Селяни не відмовляють Еббесен, але клянуться його захищати, було б зброю. І зброя знаходиться: вони сховані за бочками пива на складі в церкві у священика-випивохи Лоренца. Еббесен з селянами вирушає в дорогу. Вітінгхоф, що стежить за ним, заарештовує священика і намагається дізнатися у нього, куди і з якою метою поїхав Нільс. Лоренц віджартовується, і тоді Вітінгхоф вдається до тортур: з приятнейшего гостя і Друга вдома він миттєво перетворюється в окупанта й ката. Застала сцену катування Рут називає свого коханого живодером. Той кидає Лоренца і їде в Рандерс - щоб бути разом з графом.

У Рандерс. Глибока ніч. Граф Герхард важко дихає. Його будять до нічній месі. Граф незадоволений: йому завадили спати - на вулиці хтось кричав. Він наказує знайти і повісити кричав. Граф суворо стежить за відправленням меси: не було б пропусків. Бога обманювати не можна. Інших можна. Але тільки не Бога. Їм цікаво знати, чи пішов йому на користь переїзд з села? Так, він відчуває себе добре. І тепер зможе довести справу до кінця. Він створить сильну державу. На засадах милосердя, справедливості і миру. Граф милосердний, оскільки він знищує тільки те, що віджило. Він справедливий, тому що переможцем визнає найсильнішого. Він несе з собою світ, бо світ можливий лише тоді, коли править один, а інші йому коряться.

Вводять Нільса Бугге. Граф наказує його повісити. Молодий Бугге приїхав до Рандерс, скориставшись виданої ним, графом, охоронною грамотою? Що ж, Бугге здуру.

У спальню графа входить гонець. Він гучно оголошує: голштинские війська Герхарда взяли місто Рібе і спалили Колдінг. Прекрасні новини! Хто цей гонець? Невже до графа завітав Нільс Еббесен? Напевно, він хоче, щоб граф відпустив селян? Ні, граф пошле їх у найнебезпечніші місця, звідки зазвичай не повертаються. І відправить туди ж Нільса - тільки тому він не наказує повісити його відразу ж. Данці взагалі нікчемний народ. Вони ні у що не бажають втручатися, вічно норовлять залишитися в стороні. Вони відмовляються воювати за велику мету, зате охоче вплутуються в дрібні сварки. У них немає ні відчуття єдності, ні відповідальності, вони ненажерливі і самовдоволені. Граф не знає жодного данця, який би володів сильною волею і був здатний на сміливий вчинок.

«За яким правом граф судить данців?» - Ставить йому запитання Еббесен.«По праву переможця», - відповідає граф. Нільс Еббесен вихоплює захований на грудях меч. З передпокою на допомогу йому поспішають селяни. Охорона графа відтіснена. Його захищає лише шурин Нільса Еббесен Ове Хосе, і Нільс не замислюючись вбиває його. Свита графа біжить, сам же він, намагаючись врятуватися, волає до правил цивілізованої поведінки: не можна нападати по-розбійницькі, як робить це Нільс Еббесен, вони ще можуть домовитися, нехай посередником між ними буде молодий Бугге. Крім усього іншого, він, граф Герхард, - у чужій країні, він іноземець, хворий і беззахисний. «За яким правом хоче вбити мене Еббесен?» - «По праву переможця», - відповідає той.Тут же в спальні убитий і вірний радник і шпигун графа Вітінгхоф.

Поле битви. На ньому стоїть густий туман. Чути брязкіт зброї і кінський тупіт. Крики про те, що голштінци біжать. На передньому плані - Рут і фру Гертруд, вони розшукують Нільса. фру Гертруд майже впевнена: її чоловік загинув. Іншого не може бути, адже він пішов з жменькою селян проти самого графа Герхарда і всієї його армії! Як вона шкодує, що штовхнула його на це!«Ні, - твердить супроводжуючий жінок батько Лоренц, - потрібно не жаліти Нільса, а пишатися ним». Якщо він загинув, то з честю. Втім, священик впевнений - Еббесен живий. Подорожні наштовхуються в тумані на самотню хатинку і входять в неї. З'являється верхи на коні Нільс Еббесен. Смертельно втомлений, він злазить з коня і квапливо витирає про траву меч. Його зауважує отець Лоренц. «Кров графа і справді така ж червона, як у інших?» - Допитується він. Еббесен зізнається: він убив графа і обагрив кров'ю свій меч, він заплямував свій щит і честь Данії: адже він убив беззбройного! Але Лоренц виправдовує його: йде війна, граф Герхард сам її розпочав, і одним дияволом на землі стало менше.

До чоловікам виходить господиня хатинки - жінка середніх років. Лоренц запитує, чи не знайдеться у неї в будинку чого-небудь, вони дуже голодні. У жінки залишилися тільки два маленьких хліба, припасені нею для дітей. Але вона віддасть один з них, якщо це правда, що Нільс Еббесен вбив ненависного всім лисого граф.

Збирається народ. Молодий Бугге звертається до