Короткий переказ твору Людина без властивостей (Роберт Музіль)

Книга 1. Частина 1. СВОГО РОДУ ВСТУП

Дія роману відбувається у Відні в 1913 р. Головний герой, тридцятидворічний Ульріх, математик і піднесений мрійник, інтелектуал і цинік, вже встиг втомитися від себе і від світу, живе яскравим, але безладною життям. Йому не доводиться дбати про хліб насущний завдяки багатству і зв'язкам свого батька, який починав з того, що був домашнім учителем і помічником адвоката, зате згодом зробив блискучу кар'єру і удостоївся того, що Його Величність дарувало йому спадкове дворянство. Коли Ульріх в черговий раз ставить собі питання, чому ж йому зайнятися, він отримує від батька рекомендаційний лист до графа Штальбургу, який, за словами батька, подбає про майбутнє сина. Батько повідомляє Ульріху, що в 1918 р. в Німеччині відбудеться святкування тридцятирічного правління імператора Вільгельма II, а оскільки в цей же рік імператор Франц Йосип святкує сімдесятиріччя вступу на престол, то патріотично налаштовані австрійці вирішили зробити 1918 ювілейним роком і тим самим утерти ніс пихатим німцям.

Частина 2. Відбувається все те ж

Ульріх за наполяганням батька знайомиться з графом Лейнсдорфом і з Туцці, начальником відділу міністерства закордонних справ і імператорського будинку, дружина його доводиться Ульріху кузиною. Ця жінка, яку Ульріх подумки називає не інакше як Діотима (її мудрість, за свідченням Платона, відкрила Сократу таємницю Ероса і містичний зміст любові), недалека, але честолюбна і окрилена мрією увійти в історію, відкриває двері свого будинку перед усіма знаменитостями. Під керівництвом графа Лейнсдорфа вона сподівається здійснити духовний подвиг, адже, можливо, при її гарячому участі буде відкрита і проголошена «велика ідея», покликана навічно згуртувати багатонаціональна держава і звести імперську ідею на недосяжні перш висоти Духа. Ульріх, в якості Секретаря Лейнсдорфа, виявляється свідком того, як рух, що одержало назву «паралельної акції», набирає силу, залучаючи одних і відштовхуючи інших, незважаючи на те, що «велика ідея» ніяк не бажає відкритися душам, спраглим одкровення. Правда, надходять конкретні пропозиції, одне безглуздіше іншого: дружина якогось фабриканта, що займається благодійністю, пропонує відкрити «Велікоавстрійскую супораздаточную їдальню імені Франца-Йосипа», представник міністерства у справах культів і освіти пропонує видати монументальну працю «Франц-Йосиф I і його час», а подруга юності Ульріха, Кларисса, пристрасна прихильниця Ніцше, пише Лейнсдорфу лист, пропонуючи оголосити 1918 р. «австрійським роком Ніцше». Поступово коло творців і апологетів «паралельної акції» розширюється: за завданням військового міністерства в салоні Діотіми з'являється генерал Штумм фон Бордвер, завдання якого - спостерігати за всіма і при можливості намагатися «внести порядок у цивільний розум». Доктор Пауль Арнгейм, нечувано багатий промисловець і при цьому відомий і модний автор псевдофілософські творів, стає чи не головною фігурою в салоні Діотіми. Оскільки він прекрасно освічений і не чужий «духовного пошуку», між ним і Діотімою встановлюється все більш тісне духовне споріднення, яке переходить непомітно в країн ное, обом незрозуміле почуття. І він, і вона холодні, розважливі і разом з тим самотні у своїй абстрактної, абсолютно відірваною від дійсності «духовності». Проте егоїзм не дозволяє їм спрямуватися назустріч один одному. У будинку Туцці стикаються самі різні люди: мовознавці і банкіри, поети і світила науки. Нарешті Діотима створює й очолює «Комітет з вироблення директив у зв'язку з сімдесятиріччя правління його величності».

На жаль, нічого путнього не можуть придумати ні світила науки, ні маститі літератори. Тоді двері салону відкриваються для богемної молоді, чиї часто божевільні ідеї бентежать навіть настільки загартовану служительку розуму, як Діотима. Ульріх, крім своєї волі залучений в діяльність «комітету», хоча і зауважує всю беззмістовність і пустоту цих витівок, тим не менш недолюблює самовдоволеного Арнгейм і намагається впливати на кузину, але пристрасть робить її сліпою. Вона визнається Ульріху, що Арнгейм вмовляє її кинути чоловіка і стати його дружиною, і лише святе почуття обов'язку і служіння «великій ідеї» заважають їй виконати його бажання. Ульріха, вельми досвідченого в любовних справах, одночасно притягує і відштовхує ця палка, самовпевнена і владна жінка. Але тут, як і в усьому іншому, спостерігається певна роздвоєність його думок і почуттів. Навіжена, екзальтована Кларисса хоче, щоб Ульріх, а не Вальтер, її чоловік, став батьком їхньої дитини, називає його «людиною без властивостей» і каже, що він завжди надходить прямо протилежно тому, чого насправді хоче. Не вірячи в успіх «паралельної акції», розуміючи її марноту і безплідність, Ульріх проте намагається залучити на свій бік ідейних супротивників. Він дізнається, що Герда, дочка його старого знайомого Лео Фішель, керуючого Ллойд-банком, бере участь у зборах містично настроєних молодих німців та антисемітів, очолюваних Гансом Зеппом. Ульріх зустрічається з Зеппом і намагається з'ясувати, чи зможе цей захоплений маніяк від політики з його маячнею і небезпечними ідеями вдихнути життя в «паралельну акцію». Однак Ульріхом рухає ще й приховане бажання підкорити Герду, цю агресивну незайману, що, як він здогадується, давно закохана в нього, хоча і не хоче собі в цьому зізнатися. І знову Ульріх не знає, чого ж він хоче насправді. Коли Герда приходить до нього, щоб повідомити важливу новину (від батька вона дізнається, що Арнгейм, цей «глибокодумний фінансист», використовує «паралельну акцію» як прикриття, щоб взяти під контроль свого концерну галицькі нафтові промисли), Удьріх оволодіває нею, не відчуваючи при цьому ні найменшого бажання, Все, що відбувається з Ульріхом, трапляється ніби поза його волею, проте він, навіть усвідомлюючи свою внутрішню байдужість по відношенню до всього, що з ним трапляється, ніколи