Дійсно, незабаром Том запрошує Джулію подивитися молоду актрису Евіс Крайтон, яка, на його думку, дуже талановита і могла б грати в театрі «Сіддонс». Джулії боляче бачити, як сильно Том закоханий у Евіс. Вона обіцяє Тому дати Евіс роль - це буде її помстою; змагатися з нею можна де завгодно, тільки не на сцені ...

Але, розуміючи, що Том і цей роман негідні її та образливі, Джулія все ж не може позбутися від любові до нього. Щоб звільнитися від цього дійства, вона їде з Лондона до матері, погостювати й відпочити, звично думаючи, що ощасливить стареньку і прикрасить собою її безпросвітно нудне життя. На її подив, старенька не відчуває себе ощасливленій - їй зовсім нецікава слава дочки і дуже подобається безпросвітно нудне життя.

Повернувшись до Лондона, Джулія хоче ощасливити свого давнього шанувальника лорда Чарлза Темерлі, зв'язок з яким їй приписували так давно, що вона стала для світла цілком респектабельною. Але Чарлз не хоче її тіла (або не може їм скористатися).

Її віра в себе похитнулася. Не втратила вона привабливості? Джулія доходить до того, що прогулюється в «небезпечному» кварталі, сильніше звичайного нафарбувавшись, але єдиний чоловік, що звернув на неї увагу, просить автограф.

Син Роджер також змушує Джулію задуматися. Він каже, що не знає, яка насправді його мати, бо вона грає завжди і скрізь, вона - це і є її незліченні ролі; і деколи він боїться зазирнути в порожню кімнату, куди вона тільки що увійшла, - а раптом там нікого немає ... Джулія не цілком розуміє, що він має на увазі, але їй стає страшнувато: схоже, Роджер близький до істини.

У день прем'єри спектаклю, в якому отримала роль Евіс Крайтон, Джулія випадково стикається з Томом і насолоджується тим, що Том більше не викликає у неї ніяких почуттів. Але Евіс буде знищена.

І ось приходить зоряна година Джулії. Грала на репетиціях упівсили, на прем'єрі вона розгортається у всю міць свого таланту і майстерності, і єдина велика мізансцена Евіс перетворюється в тріумфальний виступ великої Джулії Лемберт. Її викликали десять разів; біля службового виходу шаленіє натовп людей в триста; Доллі влаштовує пишний прийом на її честь; Том, забувши про Евіс, знову біля її ніг; Майкл щиро захоплений - Джулія задоволена собою. «У мене в житті більше не буде такої хвилини. Я ні з ким не має наміру її ділити », - говорить вона і, вислизнувши від усіх, їде в ресторан і замовляє пиво, біфштекс з цибулею і смажену картоплю, якого не їла вже років десять. Що таке любов у порівнянні з біфштексом? Як чудово, що її серце належить їй одній! Невпізнана, з-під полів приховує обличчя капелюхи Джулія дивиться на відвідувачів ресторану і думає, що Роджер неправий, бо актори і їх ролі суть символи тієї безладної, безцільної боротьби, що зветься життям, а тільки символ є реальним. Її «удавання» і є єдина реальність ...

Вона щаслива. Вона знайшла себе і здобула свободу.