Філіп продовжує вчитися і працювати асистентом в амбулаторії. Спілкуючись з безліччю самих різних людей, бачачи їх сміх і сльози, горе і радість, щастя і відчай, він розуміє, що життя складніше абстрактних понять про добро і зло.До Лондона приїжджає Кроншоу, який нарешті зібрався видати свої вірші. Він дуже хворий: переніс запалення легенів, але, не бажаючи слухати лікарів, продовжує пити, бо тільки випивши, стає сама собою. Бачачи тяжке становище старого друга, Філіп перевозить його до себе; той невдовзі вмирає.І знову Філіпа пригнічує думка про безглуздість його життя, і винайдене при аналогічних обставинах життєве правило тепер здається йому дурним.

Філіп зближується з одним зі своїх пацієнтів, Торпом Ательні, і дуже прив'язується до нього і його сім'ї: гостинній дружині, здоровим веселим дітям. Філіпу подобається бувати у них в будинку, грітися біля їх затишного вогнища. Ательні знайомить його з картинами Ель Греко. Філіп приголомшений: йому відкрилося, що самозречення не менш пристрасно й рішуче, ніж покірність пристрастям.

Знову зустрівши Мілдред, яка тепер заробляє на життя проституцією, Філіп з жалю, вже не відчуваючи до неї колишніх почуттів, пропонує їй оселитися в нього в якості прислуги. Але вона не вміє вести господарство і не бажає шукати роботу. У пошуках грошей Філіп починає грати на біржі, і перший досвід йому вдається настільки, що він може дозволити собі і прооперувати хвору ногу і поїхати з Мілдред до моря.

У Брайтоні вони живуть в окремих кімнатах. Мілдред це злить: вона хоче переконати всіх, що Філіп - її чоловік, і після повернення до Лондона намагається його звабити. Але це їй не вдається - тепер Філіп відчуває до неї фізичну відразу, і вона в люті йде, влаштувавши погром у його будинку і забравши дитину, до якого Філіп встиг прив'язатися.

Всі заощадження Філіпа пішли на переїзд з квартири, яка викликає в нього важкі спогади і до того ж занадто велика для нього одного. Щоб якось виправити становище, він знову намагається грати на біржі й розоряється.Дядько відмовляє йому в допомозі, і Філіп змушений залишити навчання, з'їхати з квартири, ночувати на вулиці і голодувати. Дізнавшись про тяжке становище Філіпа, Ательні влаштовує його на роботу в магазин.

Звістка про смерть Хейуорд змушує Філіпа знову замислитися про сенс людського життя. Він згадує слова вже померлого Кроншоу про персидському килимі. Зараз він тлумачить їх так: хоча людина і плете візерунок свого життя безцільно, але, вплітаючи різні нитки і створюючи малюнок на свій розсуд, він повинен задовольнятися цим. У унікальності малюнка і полягає його сенс. Тоді ж відбувається остання зустріч з Мілдред.Вона пише, що хвора, що її дитина померла; крім того, прийшовши до неї, Філіп з'ясовує, що вона повернулася до колишніх занять. Після обтяжливої сцени він йде назавжди - цей морок його житті нарешті розвіюється.

Отримавши спадок після смерті дядька, Філіп повертається в інститут і, закінчивши навчання, працює асистентом у лікаря Саут, причому настільки успішно, що той пропонує Філіпу стати його компаньйоном. Але Філіп хоче відправитися подорожувати, «щоб знайти землю обітовану і пізнати самого себе».

Між тим старша дочка Ательні, Саллі, дуже подобається Філіпу, і одного разу на зборі хмелю він піддається своїм почуттям ... Саллі повідомляє, що вагітна, і Філіп вирішує принести себе в жертву і одружитися на ній. Потім виявляється, що Саллі помилилася, але Філіп чомусь не відчуває полегшення. Раптом він розуміє, що шлюб - не самопожертва, що відмова від вигаданих ідеалів заради сімейного щастя якщо і є поразкою, то воно краще за всіх перемог ... Філіп просить Саллі стати його дружиною. Вона погоджується, і Філіп Кері нарешті знаходить ту обітовану землю, до якої так довго прагнула його душа.