Короткий переказ твору Дорога в нікуди (Франсуа Моріак)

Ми застаємо багате сімейство револ в критичний момент їхнього життя.Мадам револ, її сини Дені і Жюльен, її дочка Розі дізнаються жахливу новину - їхній батько, власник найбільшої в місті нотаріальної контори - Оскар револ - розорений. Він містив коханку-танцівницю Регіну Лораті. Але до самогубства його штовхнуло не стільки розорення, скільки невірність Регіни.

Для кожного члена сім'ї це крах. Для Розі - це не відбулася весілля. Для Жюльєна - відмова від великосвітських забав. Для їх матері - Люсьени револ - втрата грошей, рівносильна втраті всього на світі. І тільки молодший - Дені, про себе відзначаючи, як мало він і всі інші думають про смерть батька, знаходить в ній і щось позитивне - він дуже прив'язаний до сестри Розі і радий, що її весілля засмутиться, він не вірить її нареченому.

У цей трагічний для сімейства револ годину в їхньому будинку з'являється Леоні Костадо, мати нареченого Розі - Робера і ще двох синів: поета П'єра і гульвіси і бабія Гастона, який і «відвів» танцівницю. Вона знала, що придане Люсьени не чіпали, і прийшла вирвати свої чотириста тисяч франків, які вона давала Оскару револ, щоб він пустив в оборот. Свій вчинок вона пояснювала тим, що «це гроші моїх синів». Гроші для неї - святе, заради них не гріх «добити» старовинну подругу. На закиди синів у жорстокості вона дає їм відповідь: «Ви, бачте, нехтуєте гроші, а самі живете, ні в чому собі не відмовляючи; вам і в голову не прийде помізкувати, чого варто було вашим дідам зібрати гроші <...> Ці гроші повинні бути для вас священні ... »

Гроші священні в цьому світі - це розуміють і її збунтувалися сини. Однак П'єр, наймолодший, чинить опір цьому. «Я ненавиджу гроші за те, що я цілком у їхній владі <...> Адже ми живемо у світі, де сутність всього - гроші <...> збунтуватися проти них - значить повстати проти всього нашого світу, проти його способу життя».

Відданий Оскару револ старший клерк нотаріальної контори - Ланден допоміг розорився сімейства привести в порядок справи і зумів залишити за ними маєток - Леоньян, в яке вони все і перебираються жити. Розбираючи папери покійного шефа, він натикається на його записну книжку. У ній він знаходить запису про себе: «Як противна близькість цього чоловіка, що ввійшов в моє життя в шкільні роки <...> Це помийна яма, біля якої мені довелося працювати, любити, насолоджуватися, страждати, яку я не вибрав, яка сама мене вибрала ... »револ розуміє, що Ланден знищить його.«Скажений темп мого життя, перетворення моєї контори в справжню фабрику - це його рук справа <...> Якщо б не він, в мені б уже заговорив інстинкт самозбереження, роки вже приглушили б голос бажання. Через гадини все в моєму житті перекинулося. Тільки я один знаю, що його щире, невідоме йому самому покликання - скоювати злочини ».

Ланден, чия зовнішність викликала мимовільну огиду, їде на запрошення нотаріальної контори в Париж, досягає успіху, заводить ганебні зв'язки і стає жертвою вбивці.

Але повернемося до сімейства револ. Єдиний, хто не піддався зневірі, була Розі - Розетта. Вона сповнена життя, сил, і вона не здається. Розі влаштовується продавщицею в книжковий магазин. Тепер вона встає рано вранці і їде на трамваї на роботу. Вона знову зустрічається з Робером. Він знову опиняється в ролі нареченого. Але ненадовго. Розетта сповнена щастям і не помічає того, що бачить Робер. А він бачить схудлу дівчину з тьмяними волоссям, у стоптаних туфельках і простенькому платтячку. Не можна сказати, що він любив гроші Розетти револ, але він любив вигляд дівчини, створений цими грошима. І Розетта, що живе за тими ж законами, страждаючи, визнає його правоту. Розрив спустошує її душу. Але поступово вона виходить зі свого стану. Прощальний лист Робера, в якому він щиро кається у своїй слабкості і називає себе жалюгідним істотою, привело її «до якоїсь серцевої близькості до Всевишнього». Молитва стає її розрадою.Врешті-решт вона покидає свій будинок з надією, бо в душі її було світло віри.Жюльєн після розорення батька не може сприйняти іншого життя. Він цілі дні лежить у ліжку, дозволяючи матері доглядати за ним.

Мадам револ вмирає від раку, не наважуючись на операцію, головним чином з-за грошей. Гроші - дорожче життя. Помирає її подруга-ворог мадам Леоні Костадо, вмирає Жюльєн.

Дені провалюється на іспиті на атестат зрілості і шукає розраду в рядках Расіна, так обожнюваного його другом П'єром Костадо: «Нещастя страшне сталося. Але присягаюся, / Дивлюся в обличчя йому - його я не боюсь ... »Насправді він здається. Йому не вистояти в цьому житті. І він погоджується, щоб Кавелье - давній сусід - вклав в їх маєток гроші в обмін на одруження Дені на його улюбленої дочки, товстусі Ірен. «Вона або інша ... не все одно?» - Так вирішив Дені і вступив у свою темницю, як не пручалася цьому його сестра.

П'єр Костадо - молодший у сім'ї Костадо, отримавши свою частку спадщини, подорожує. Він пише поему «Атіс і Кібела", мріє і шукає свій шлях у житті.Його мучать протиріччя - з одного боку, він ненавидить гроші і зневажає їхню владу. Але з іншого - не може з ними розстатися, так як вони дають комфорт, незалежність, можливість займатися поезією. Він в Парижі. Тут відбувається його знаменна зустріч з Аанденом напередодні вбивства клерка. Йому відкривається вся мерзота життя Ланда. Він став підозрюваним