Короткий переказ твору Тереза Дескейру (Франсуа Моріак)

Тереза Дескейру виходить із зали суду. Її звинувачували в спробі отруєння чоловіка, але стараннями рідних справу припинили «за відсутністю складу злочину». Честь сім'ї врятована. Терезі належить повернутися додому, в Аржелуз, де її чекає чоловік, який врятував її своїми неправдивими свідченнями. Тереза боїться цікавих поглядів, але, на щастя, в цей час року темніє рано, і її обличчя важко розгледіти, Терезу супроводжує її батько Ларок і адвокат Дюро . Тереза думає про бабці з материнської сторони, яку вона ніколи не бачила і про яку знає лише те, що та пішла з дому. Не збереглося ні її дагерротипів, ні фотографій. «Уява підказувало Терезі, що й вона теж могла б ось так зникнути, піти в небуття, і пізніше її донька, маленька Марі, не знайшла б у сімейному альбомі образу тієї, яка справила її на світ». Тереза каже, що збирається кілька днів пробути з чоловіком, а коли йому стане краще, повернеться до батька. Батько заперечує: Тереза з чоловіком повинні бути нерозлучні, повинні дотримуватися пристойності, все має бути як раніше. «Ти будеш робити все, що велить тобі чоловік. Думаю, що я висловлююсь абсолютно ясно », - говорить Ларок. Тереза вирішує, що порятунок для неї в тому, щоб відкрити чоловікові всю душу, нічого не затаївши. Ця думка приносить їй полегшення. Вона згадує слова подруги дитинства Анни де ла Трав. Побожна Ганна говорила розважливою насмішниці Терезі: «Ти й уявити собі не можеш, яке почуття звільнення відчуваєш, коли зізнаєшся на духу у всьому і отримаєш відпущення гріхів, - все старе зітреться і можна зажити по-новому». Тереза згадує свою дитячу дружбу з Анною. Вони зустрічалися влітку в Аржелузе; взимку Тереза навчалася у ліцеї, а Ганна - у монастирському пансіоні. Аржелуз знаходиться в десяти кілометрах від маленького містечка Сен-Клер, в Ландах. Бернар Дескейру отримав у спадок від батька будинок у Аржелузе, що стояв поруч з будинком Ларок. Весь край вважав, що Бернар повинен одружитися на Терезі, бо їх володіння, здавалося, були створені для того, щоб з'єднатися, і мудрий Бернар, який навчався в Парижі на юридичному факультеті і рідко з'являвся в Аржелузе, був згоден з загальним думкою. Після смерті батька Бернара мати його знову вийшла заміж, і Анна де ла Трав була його зведеною сестрою. Вона здавалася йому маленькою дівчинкою, не заслуговує жодної уваги. Тереза теж не особливо займала його думки. Але в двадцять шість років, після подорожей до Італії, Голландії та Іспанії, Бернар Дескейру одружився на Терезі Ларок, найбагатшою і найрозумнішою дівчині в усьому краї. Коли Тереза замислюється про те, чому вона вийшла заміж за Бернара, то згадує дитячу радість від того, що завдяки цьому шлюбу вона стане невісткою Анни. До того ж їй було небайдуже, що у Бернара був маєток у дві тисячі гектарів. Але справа, звичайно, не тільки в цьому. Бути може, вона шукала в шлюбі насамперед притулку, прагнула вступити в сімейний клан, «влаштуватися», увійти в добропорядний маленький світ, врятувати себе від якоїсь невідомої небезпеки. Вийшовши заміж, Тереза пережила розчарування. Жадання Бернара не викликало в ній відповідного бажання.Під час весільної подорожі Тереза отримала лист від Анни, де та писала, що по сусідству з ними в Вільмежа оселився молодий Жан Азеведо, хворий на сухоти, тому вона перестала їздити на велосипеді в ту сторону - сухотні вселяють їй жах. Потім Тереза отримала ще три листи від Анни. Ганна писала, що познайомилася з Жаном Азеведо і без пам'яті закохалася в нього, але її рідні розлучили закоханих. Ганна страждала і сподівалася, що Тереза допоможе їй переконати рідних, що бажають в що б те не стало видати її заміж за молодого Дегілема. Ганна надіслала Терезі фотографію Жана. Тереза не стала дочитувати до кінця повне палких виливів лист Анни. Вона подумала: «Отже, Ганна зазнала щастя кохання ... А що ж я? А як же я?Чому не я? »Тереза в серцях схопила шпильку й пробила в серці зображеного на фотографії Жана. Бернар, як і його батьки, сподівався, що Тереза надоумить Анну: Азеведо - євреї, не вистачало ще, щоб Анна вийшла заміж за єврея! До того ж багато хто в їх сім'ї страждають на сухоти. Тереза сперечалася з Бернаром, але він не слухав її заперечень, впевнений, що вона сперечається тільки з почуття протиріччя. У Терези з'явилося бажання провчити Анну, які повірили в можливість щастя, довести їй, що щастя на землі не існує. Коли Бернар і Тереза повернулися з весільної подорожі і оселилися в Сен-Клер, Тереза стала посередницею між подружжям де ла Трав та Ганною. Тереза радила батькам Бернара бути з Ганною м'якше, запросити її помандрувати з ними, а в цей час Тереза що-небудь зробить.Ганна схудла, змарніла. Тереза вмовляла її поїхати з батьками, але Анна не хотіла їхати від Жана. Хоча вони й не бачилися, бо Ганні було заборонено виходити за межі саду, одна думка про те, що він близько, поруч, надавала їй сил.

Однак Тереза була наполеглива, і нарешті Ганна поступилася. Цьому сприяла звістка про швидкий приїзд Дегілемов - Анна не бажала бачити молодого Дегілема, якого всі пророкували їй в чоловіки. Тереза не відчувала жалю до Анни. Власна вагітність теж була їй не в радість. «Їй хотілося вірити в Бога і вимолити у нього, щоб це невідома істота, яке вона ще носить в утробі, ніколи не з'явилося на світ». Тереза обіцяла після від'їзду Анни і подружжя де ла