Короткий переказ твору Міщанин у дворянстві (Мольєр)

Здавалося б, чого ще потрібно поважному буржуа р-ну Журдену? Гроші, сім'я, здоров'я - все, що тільки можна побажати, у нього є. Але ж ні, заманулося Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам.Манія його чинила масу незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку сонмі кравців, перукарів і вчителів, що обіцяли за допомогою свого мистецтва зробити з Журдена блискучого знатного кавалера. Ось і тепер двоє вчителів - танців і музики - разом зі своїми учнями чекали появи господаря будинку. Журден запросив їх з тим, щоб вони веселим і вишуканим поданням прикрасили обід, який він влаштовував на честь однієї титулованої особи.

Поставши перед музикантом і танцюристом, Журден насамперед запропонував їм оцінити свій екзотичний халат - такий, за словами його кравця, вранці носить вся знать - і нові лівреї своїх лакеїв. Від оцінки смаку Журдена, по всій очевидності, безпосередньо залежав розмір майбутнього гонорару знавців, тому відгуки були захопленими.

Халат, втім, став причиною деякої затримки, оскільки Журден довго не міг вирішити, як йому зручніше слухати музику - в ньому або без нього.Вислухавши ж серенаду, він вважав її пріснуватої і в свою чергу виконав жваву вуличну пісеньку, за яку знову удостоївся похвал і запрошення крім інших наук зайнятися також музикою з танцями. Щоб прийняти це запрошення Журдена переконали запевнення вчителів у тому, що кожен знатний пан неодмінно навчається і музиці, і танців.

До прийдешнього прийому вчителем музики був підготовлений пасторальний діалог. Журдену він, загалом-то, сподобався: якщо вже не можна обійтися без цих вічних пастушків і пастушок - добре, нехай собі співають. Представлений вчителем танців і його учнями балет припав Журдену зовсім до душі.

Окрилені успіхом у наймача, вчителі вирішили кувати залізо, поки гаряче: музикант порадив Журдену обов'язково влаштовувати щотижневі домашні концерти, як це робиться, за його словами, у всіх аристократичних будинках; вчитель танців тут же почав навчати його вишуканість з танців - менует.

Вправи у витончених тілорухи перервав вчитель фехтування, викладач науки наук - вміння наносити удари, а самому таких не отримувати. Вчитель танців і його колега-музикант дружно не погодилися із заявою фехтувальника про безумовному пріоритеті вміння битися над їх освяченими століттями мистецтвами. Народ підібрався захоплюється, слово за слово - і пару хвилин потому між трьома педагогами зав'язалася бійка.

Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів - кому як не філософу остережеш, що б'ються. Той охоче взявся за справу примирення: згадав Сенеку, застеріг противників від гніву, такому, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук ... Тут він переборщив. Його стали бити нарівні з іншими.

Пошарпаний, але все ж уникнув каліцтв учитель філософії, в кінці кінців, зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою - слова там аж надто хитромудрі, - так і етикою - до чого йому наука стримувати пристрасті, якщо все одно, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, - вчений чоловік став посвячувати його в таємниці правопису.

Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив вчителю філософії великий секрет: він, Журден, закоханий в якусь великосвітських даму, і йому потрібно написати цій пані записочку. Філософу це було пари дрібниць - в прозі, у віршах чи. Однак Журден попросив його обійтися без цих самих прози і віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його чекало одне із самих приголомшливих в житті відкриттів - виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі і нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила чистісінька проза!

Втім, і в області словесності Журден був все ж таки не ликом шитий - як не старався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркіза! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть від кохання ».

Філософу довелося піти, коли Журдену доповіли про кравець. Той приніс новий костюм, зшитий, природно, за останньою придворної моді. Підмайстри кравця, танцюючи, внесли обнову і, не перериваючи танцю, одягнули в неї Журдена. При цьому дуже постраждав його гаманець: підмайстра не скупилися на схвальні «ваша милість», «ваша світлість» і навіть «світлість», а надзвичайно зворушений Журден - на чайові.

У новому костюмі Журден намірився прогулятися по вулицях Парижа, але дружина рішуче заперечила цього його наміру - і без того над Журденом сміється півміста. Взагалі, на її думку, йому пора вже було одуматися і залишити свої придуркуваті примхи: до чого, питається, Журдену фехтування, якщо він не має наміру нікого вбивати? навіщо вчитися танців, коли ноги і без того ось-ось відмовлять?

Заперечуючи безглуздим доводам жінки, Журден спробував вразити її зі служницею плодами своєї вченості, але без особливого успіху: Ніколь спокійнісінько вимовляла звук «у», навіть не підозрюючи, що при цьому вона витягає губи і зближує верхню щелепу з нижньої, а рапірою вона запросто завдала Журдену кілька уколів, які він не відобразив, оскільки неосвічена служниця колола не за правилами.

У всіх дурниці, яким віддавався її чоловік, пані Журден вінілу знатних панів, з недавніх пір почали водити з ним дружбу. Для придворних франтів Журден був звичайною дійною коровою, він же, у свою чергу, перебував у впевненості, що дружба з ними дає йому значні - як їх там - пре-ро-га-тиви.

Одним з таких великосвітських друзів Журдена був граф Дорант. Ледь увійшовши до вітальні, цей аристократ приділив кілька вишуканих компліментів новому костюму, а