Короткий переказ твору Скупий (Мольєр)

Еліза, дочка Гарпагона, і юнак Валер полюбили один одного вже давно, і сталося це за досить романтичних обставин - Валер врятував дівчину з бурхливих морських хвиль, коли корабель, на якому обидва вони пливли, зазнав аварії. Почуття Валера було так сильно, що він оселився в Парижі і вступив дворецьким до батька Елізи. Молоді люди мріяли одружитися, але на шляху до здійснення їх мрії стояло майже нездоланна перешкода - неймовірна скнарість батька Елізи, який навряд чи погодився б віддати дочку за Валера, не мав за душею ні гроша. Валер, однак, не падав духом і робив усе, щоб завоювати прихильність Гарпагона, хоча для цього йому і доводилося день у день ламати комедію, потураючи слабкостям і неприємним примх скнари.

Брата Елізи, Клеанта, турбувала та ж проблема, що і її: він був без розуму закоханий в оселилася недавно по сусідству дівчину на ім'я Маріана, але оскільки вона була бідна, Клеант побоювався, що Гарпагон ніколи не дозволить йому взяти Маріану в дружини.

Гроші були для Гарпагона найголовнішим у житті, причому безмежна скупість його поєднувалася ще й з такою ж безмежною підозрілістю - всіх на світі, від слуг до власних дітей, він підозрював у прагненні пограбувати його, позбавити люб'язних серцю скарбів. У той день, коли розверталися описувані нами події, Гарпагон був більш недовірливим, ніж будь-коли: ще б пак, адже напередодні йому повернули борг у десять тисяч екю. Не довіряючи скринь, він склав усі ці гроші до скриньки, яку потім закопав у саду, і тепер тремтів, як би хто не пронюхав про його скарб.

Зібравшись з духом, Еліза з Клеант все ж завели з батьком розмову про шлюб, і той, на їхнє здивування, з готовністю підтримав його, більше того, Гарпагон почав розхвалювати Маріану: всім-то вона хороша, хіба що ось безприданниця, але це нічого ... Коротше, він вирішив одружитися з нею. Ці слова цілком приголомшили брата з сестрою. Клеанту так просто стало погано.

Але це ще було не все: Елізу Гарпагон намірився видати заміж за статечного, розважливого і заможного пана Ансельма; років йому було від сили п'ятдесят, та до того ж він погодився взяти в дружини Елізу - подумати тільки! Зовсім без приданого. Еліза виявилася міцніше брата і рішуче заявила батькові, що вона швидше руки на себе накладе, що піде за старого.

Клеант постійно потребував грошей - того, що давав йому скупердяй батько, не вистачало навіть на пристойну сукню - і в один прекрасний день зважився вдатися до послуг лихваря. Маклер Симон знайшов для нього позикодавця, ім'я якого трималося в секреті. Той, щоправда, позичав гроші не під прийняті п'ять відсотків, а під грабіжницькі двадцять п'ять, та до того ж із потрібних п'ятнадцяти тисяч франків тільки дванадцять готовий був дати готівкою, в рахунок інших нав'язуючи якийсь непотрібний скарб, але вибирати Клеанту не доводилося, і він пішов на такі умови. Позикодавцем виступав рідний папаша Клеанта. Гарпагон охоче погодився мати справу з невідомим йому молодим повісив, так як, за словами Симона, той у самий найближчий час чекав смерті свого багатого батька. Коли нарешті Гарпагон з Клеант зійшлися в якості ділових партнерів, обуренню як одного, так і іншого не було меж: батько гнівно таврував сина за те, що той ганебно залазить у борги, а син батька - за не менш ганебне і негоже лихварство.

Прогнавши з очей геть Клеанта, Гарпагон був готовий прийняти чекати його Фрозина, посередницю в сердечних справах, або, просто кажучи, сваху. З порога Фрозина почала розсипатися в компліментах літньому нареченому: у свої шістдесят Гарпагон і виглядає краще інших двадцятирічних, і проживе він до ста років, і ще поховає дітей і онуків (остання думка припала йому особливо до серця). Не обійшла вона похвалами і наречену: красуня Маріана хоч і безприданниця, але так скромна і невибаглива, що утримувати її - тільки гроші економити, і до юнакам її не потягне, тому що вона терпіти їх не може - їй подавай не молодше шістдесяти, та так щоб в окулярах і при бороді.

Гарпагон був надзвичайно задоволений, але, як не намагалася Фрозина, їй - як і передбачав слуга Клеанта, Лафлеш, - не вдалося виманити у нього ні гроша. Втім, сваха не впадала у відчай: не з цього, так з іншого кінця вона свої грошики отримає.

У будинку Гарпагона готувалося щось раніше небачене - звану вечерю, на нього були запрошені наречений Елізи р-н Ансельм і Маріана. Гарпагон і тут зберіг вірність собі, суворо звелівши слугам не дай Бог не ввести його до витрат, а кухарю (кучерові за сумісництвом) Жаку приготувати вечерю посмачніша та дешевше. Всім вказівок господаря щодо економії старанно вторив дворецький Валер, таким чином намагався здобути прихильність батька коханої. Щиро відданому Жаку було огидно слухати, як безсовісно Валер підлизатися до Гарпагона. Давши волю мови, Жак чесно розповів господарю, як усе місто походжає щодо його неймовірною скнарості, за що був побитий спочатку Гарпагоном, а потім і витривалими дворецьким. Побої від господаря він прийняв покірливо, Валеру ж обіцяв як-небудь відплатити.

Як було домовлено, Маріана у супроводі Фрозина завдала Гарпагона і його сімейству денний візит. Дівчина була в жаху від одруження, на яку її штовхала мати; Фрозина намагалася втішити її тим, що на відміну від молодих людей Гарпагон багатий, та й у найближчі три місяці неодмінно