помре. Тільки в будинку Гарпагона Маріана дізналася, що Клеант, на чиї почуття вона відповідала взаємністю, - син її старого потворного нареченого.Але і в присутності Гарпагона, не відрізнявся великою кмітливістю, молоді люди примудрилися поговорити як би наодинці - Клеант робив вигляд, що говорить від імені батька, а Маріана відповідала своєму коханому, тоді як Гарпагон перебував у впевненості, що слова її звернені до нього самого.Побачивши, що виверт вдалася, і від цього осмілівши, Клеант, знову ж таки від імені Гарпагона, подарував Маріане перстень з діамантом, знявши його прямо з папашіной руки. Той був у нестямі від жаху, але зажадати подарунок назад не посмів.
Коли Гарпагон ненадовго пішов по нагальному (грошового) справі, Клеант, Маріана і Еліза повели розмову про свої сердечних справах. Присутня тут же Фрозина зрозуміла, в якому нелегкому становищі опинилися молоді люди, і від душі пожаліла їх. Переконавши молодь не впадати у відчай і не поступатися примхам Гарпагона, вона пообіцяла що-небудь придумати.
Скоро повернувшись, Гарпагон застав сина цілує руку майбутньої мачухи і занепокоївся, чи немає тут якогось підступу. Він почав розпитувати Клеанта, як того припала майбутня мачуха, і Клеант, бажаючи розсіяти підозри батька, відповідав, що при найближчому розгляді вона виявилася не настільки добра, як на перший погляд: зовнішність, мовляв, у неї посередня, звернення манірно, розум самий пересічний . Тут настала черга Гарпагона вдатися до хитрощів: шкода, сказав він, що Маріана не сподобалася Клеанту - адже він тільки що передумав одружуватися і вирішив відступити свою наречену сина. Клеант попався на батьківську прийом і розкрив йому, що насправді давно закоханий в Маріану; це-то й треба було знати Гарпагона.
Між батьком і сином почалася запекла перестрілка, не закінчилася рукоприкладством тільки завдяки втручанню вірного Жака. Він виступив посередником між батьком і сином, перекручено передаючи одному слова іншого, і так домігся примирення, втім недовгого, так як, ледь варто було йому піти, суперники розібралися що до чого. Новий спалах сварки призвела до того, що Гарпагон відрікся від сина, позбавив його спадщини, прокляв і звелів забиратися геть.
Поки Клеант не надто успішно боровся за своє щастя, його слуга Лафлеш не втрачав дарма часу - він знайшов в саду скриньку з грошима Гарпагона і викрав її. Виявивши пропажу, скупий ледь не позбувся розуму; в дивовижній крадіжці він підозрював всіх без винятку, чи навіть не самого себе.
Гарпагон так і заявив поліцейському комісару: крадіжку міг зробити будь-який з його домашніх, будь-який з жителів міста, будь-яка людина взагалі, так що допитувати треба всіх підряд. Першим під руку слідству підвернувся Жак, якому тим самим несподівано випала нагода помститися підлабузникові-дворецькому за побої: він показав, що бачив у Валера в руках заповітну Гарпагонову скриньку.
Коли Валера приперли до стінки звинуваченням у викраденні найдорожчого, що було у Гарпагона, він, вважаючи, що мова, без сумніву, йде про Елізе, визнав свою провину. Але при цьому Валер гаряче наполягав на тому, що вчинок його простітелен, так як зробив він його з самих чесних спонукань.Вражений нахабством молодої людини, який стверджував, що гроші, бачте, можна вкрасти з чесних спонукань, Гарпагон тим не менш завзято продовжував вважати, що Валер зізнався саме в крадіжці грошей - його нітрохи не бентежили слова про непохитну добродіяння шкатулки, про любов до неї Валера ... Пелена спала з його очей, тільки коли Валер сказав, що напередодні вони з Елізою підписали шлюбний контракт.
Гарпагон ще продовжував вирувати, коли до нього в будинок з'явився запрошений на вечерю р-н Ансельм. Лише кілька реплік було потрібно для того, щоб раптом відкрилося, що Валер і Маріана - брат і сестра, діти знатного неаполітанця дона Томазо, нині проживає в Парижі під ім'ям пана Ансельма, Справа в тому, що шістнадцятьма роками раніше дон Томазо змушений був з сім'єю тікати з рідного міста; їхній корабель потрапив у бурю й потонув. Батько, син, мати з дочкою - всі жили довгі роки з упевненістю, що інші члени родини загинули в морі: р-н Ансельм на старості років навіть вирішив обзавестися новою сім'єю. Але тепер все стало на свої місця.
Гарпагон дозволив нарешті Елізе вийти за Валера, а Клеанту взяти за жінку Маріану, за умови, що йому повернуть дорогоцінну скриньку, а г-н Ансельм візьме на себе витрати по обох весіль, справить Гарпагона нове плаття і заплатить комісару за складання опинився непотрібним протоколу.