Короткий переказ твору Школа дружин (Мольєр)

П'єсу передує посвята Генріетте Англійської, дружині брата короля, офіційного покровителя трупи.

Авторська передмова сповіщає читачів про те, що відповіді засудив п'єсу містяться в «Критиці» (мається на увазі комедія на одну дію «Критика« Школи дружин »«, 1663 р.).

Два старовинних приятеля - Крізальд і Арнольф - обговорюють намір останнього одружитися. Крізальд нагадує, що Арнольф завжди сміявся над невдалими чоловіками, запевняючи, що роги - доля будь-якого чоловіка: «... ніхто, великий він чи малий, / Від вашої критики порятунку не знав» . Тому будь-який натяк на вірність майбутньої дружини Арнольф викличе град насмішок. Арнольф запевняє одного, що йому «відомо, як роги садять нам молодички» і тому «завчасно я все расчел, мій друг». Насолоджуючись власним красномовством і проникливістю, Арнольф вимовляє палку промову, характеризуючи непридатність до шлюбу жінок дуже розумних, дурних або непомірних щеголих . Щоб уникнути помилок інших чоловіків, він не тільки вибрав за дружину дівчину «щоб ні в знатності породи, ні в маєток / Не можна їй було взяти над чоловіком предпочтенье», але і виховав її з самого дитинства в монастирі, забравши «тягар» у бідної селянки . Строгість принесла свої плоди, і його вихованка настільки незаймана, що одного разу запитала, «точно чи дітей народять з вуха?» Крізальд слухав так уважно, що не помітив, як назвав свого давнього знайомця звичним ім'ям - Арнольф, хоча і був попереджений, що той прийняв нове - Ла Суш - за своїм маєтку (гра слів - la Souche - пень, дурило). Запевнивши Арнольфо, що надалі не допустить помилки, Крізальд йде. Кожен із співрозмовників упевнений, що інший веде себе безсумнівно дивно, якщо не шалено.

Арнольф з великими труднощами потрапив у свій будинок, так як слуги - Жоржетта і Ален - довго не відчиняли, піддалися тільки на загрози і не надто шанобливо розмовляли з паном, вельми туманно пояснивши причину своєї повільності. Приходить Агнеса з роботою в руках. Її вигляд розчулює Арнольфо, так як «любити мене, молитися, прясти і шити» - і є той ідеал дружини, про який він розповідав одному. Він обіцяє Агнесе поговорити через годинку про важливі речі і відправляє її додому.

Залишившись один, він продовжує захоплюватися своїм вдалим вибором і перевагою невинності над усіма іншими жіночими чеснотами. Його роздуми перериває молода людина на ім'я Орас, син його давнього друга Оранта.Юнак повідомляє, що найближчим часом з Америки приїде Енрік, який разом з батьком Ораса має намір здійснити важливий план, про який поки нічого не відомо. Орас вирішується позичити у старого друга сім'ї грошей, так як він захопився дівчиною, що живе поблизу, і хотів би «до кінця довести швидше пригода». При цьому він, до жаху Арнольфо, показав на будиночок, в якому живе Агнеса, оберігаючи яку від поганого впливу, новоявлений Ла Суш поселив окремо. Орас без приховування розповів другові сім'ї про свої почуття, цілком взаємних, до чарівної і скромною красуні Агнесе, що знаходиться під опікою багатого і недалекого людини з недолугою прізвищем.

Арнольф поспішає додому, вирішивши про себе, що ні за що не поступиться дівчину молодому чепурун і зуміє скористатися тим, що Орас не знає його нового імені і тому з легкістю довіряє свою серцеву таємницю людині, з якою вже давно не бачився. Поведінка слуг стає Арнольф зрозумілим, і він змушує Олена і Жоржетту розповісти правду про те, що відбувалося в будинку у його відсутність. Арнольф в очікуванні Агнес намагається взяти себе в руки і стримати гнів, згадуючи античних мудреців. Розгромна Агнеса не відразу розуміє, що ж хоче дізнатися її опікун, і детально описує всі свої заняття за останні десять днів: «Я пошила шість сорочок і ковпаки сповна». Арнольф вирішується запитати прямо - чи бував без нього чоловік у будинку і чи вела дівчина з ним розмови? Визнання дівчини вразило Арнольфо, але він потішив себе тим, що щирість Агнес свідчить про її невинності. І розповідь дівчини підтвердив його простоту. Виявляється, займаючись шиттям на балконі, юна красуня помітила молодого пана, люб'язно їй уклін. Їй довелося чемно відповісти на чемність, молодий чоловік вклонився ще раз і так, кланяючись один одному все нижче, вони провели час до самої темряви.

На наступний день до Агнесе з'явилася якась старенька з звісткою про те, що юна спокусниця заподіяла страшне зло - завдала глибоку серцеву рану того молодій людині, з яким учора розкланювалася. Дівчині довелося прийняти молодого кавалера, так як залишити його без допомоги вона не наважилася.Арнольфо хочеться дізнатися все детальніше, і він просить дівчину продовжити розповідь, хоча внутрішньо здригається від страху почути що-небудь жахливе. Агнеса зізнається в тому, що юнак шепотів їй визнання в любові, без втоми цілував її руки і навіть (тут Арнольф ледь не збожеволів) взяв у неї стрічку. Агнеса зізналася, що «щось солодке лоскоче, зачіпає, / Сама не знаю що, але серце так і тане». Арнольф переконує наївну дівчину, що все, що сталося - страшний гріх. Є лише один спосіб виправити те, що трапилося: «Одним заміжжям знімається вина». Агнеса щаслива, тому що вважає, що мова йде про весілля з Орасіо. Арнольф ж має на увазі себе у ролі чоловіка і тому запевняє Агнесу, що шлюб буде укладений «у цей же день».Непорозуміння все-таки з'ясовується, так як Арнольф забороняє Агнесе бачитися з Орасіо і велить не впускати в будинок ні за яких обставин. Більш того,