Короткий переказ твору Аталія (Жан Расін)

Дія відбувається в царстві Юдейськім, у храмі Єрусалимському. Йорам, сьомий цар іудейський з династії Давида, одружився з Аталія, дочкою Ахава і Єзавелі, що правили царством Ізраїльським. Аталія, як і її батьки, ідолопоклонніца, схилила свого чоловіка збудувати в Єрусалимі храм Ваала.Йорам скоро помер від страшної хвороби. Замисливши винищити весь рід Давида, Аталія зрадила катам всіх онуків Йорама (діти його до того часу вже загинули). Однак дочка Йорама від іншої дружини, Єгошева, врятувала останнього онука і єдиного спадкоємця царства Давидового Йоаша і сховала в храмі у свого чоловіка первосвященика Єгояди. Хлопчик не знає, що він і є цар юдейський, а Єгояда (або Ієгуда) готує його до вступу на царство, виховуючи в строгості і повазі до законів. Єгояда чекає моменту, щоб явити народу нового царя, хоча союзників у нього мало, бо всі бояться гніву Аталії, що вимагає загального поклоніння Ваалу. Однак Єгояда сподівається на милість Божу, він вірить, що в будь-якому випадку Господь захистить Юдиного царя, навіть якщо навколо будуть натовпу ідолопоклонників зі зброєю в руках. Первосвященик вірить у диво і намагається переконати в своїй вірі всіх інших - воєначальника Авнера, Левитів, народ, які поки ще не знають, що в храмі ховається спадкоємець Давидового престолу, під ім'ям Еліакіма.

Одного разу під час служби в храм несподівано увійшла Аталія і побачила Еліакіма, який у білому одязі прислужував Єгояди разом з сином Єгояди Захарією. Поява ідолопоклонніци вважається оскверненням, і Єгояда зажадав, щоб вона покинула храм. Однак Аталія помітила хлопчика і тепер хоче знати, хто він такий, бо вона бачила сон, у якому її мати пророкувала їй смерть, а потім з'явився юнак у білому одязі Левитів з кинджалом, і в Еліакіме вона раптом дізнається того хлопця. Священик-віровідступник Маттанів , що став жерцем Ваала, говорить, що хлопчика треба вбити, раз він небезпечний, тому що сон - це небесний знак, «хто запідозрений, той винен до суду».

Аталія хоче ближче подивитися на хлопчика, так як дитина не може лицемірити і скаже їй, хто він, якого роду. Коли приводять Йоаша, то він відповідає, що він сирота і про нього дбає Цар небесний, що батьки кинули його. Правдивість і чарівність дитини чіпали Аталію. Вона пропонує йому жити в її палаці і вірити у свого Бога, а не в Ваала. У неї немає спадкоємців, хлопчик буде їй, як рідний син.

Пізніше Аталія посилає до Єгошева Маттанів, щоб сказати, що за право молитися своєму Богу в храмі Єгояда та Левити повинні віддати їй підкидька Еліакіма. Якщо ж вони відмовляться, то тим самим підтвердять підозри і чутки про те, що дитина з родовитої сім'ї та його ростять для прихованої мети. Єгошева передає слова Маттанів Єгояди і пропонує бігти з дитиною в пустелю. Однак первосвященик звинувачує її в боягузтві і вирішує, що пора діяти і не можна більше приховувати Еліакіма - він повинен з'явитися в царственому уборі і вінці. Хор дів співає славу Господа. Цей хор і Левити - єдина зашита спадкоємця трону Давида, більше нікого в храмі немає, але Єгояда вірить, що Господь дасть таку силу цього воїнству, що ніхто не зломить їх.

У храмі готується церемонія зведення на царство, Єгошева приміряє на Йоаша (Еліакіма) царський вінець. Той не розуміє поки, в чому справа, і вважає, що він буде лише допомагати здійснювати обряд Єгояди, якого шанує, як батька. Єгояда запитує, чи готовий хлопчик слідувати в житті приміром Давида, і той відповідає, що готовий. Тоді Єгояда стає перед ним на коліна і проголошує, що віддає честь своєму новому царю. Інші священики теж приносять йому клятву на вірність.

З'являється Левит, і повідомляє, що храм оточений військами. Єгояда розставляє людей для захисту храму і звертається до хору дів, щоб вони кликали до Творця.

Захарій, син Єгоядин, розповідає своїй сестрі Суламіт, як розставлені загони Левитів для оборони храму. Священики молили його батька заховати хоча б ковчег заповіту, але він відповів їм, що ця боягузтво їм не личить, бо ковчег завжди допомагав валити ворога.

З'являється воєначальник Авнер, якого Аталія відпустила з темниці сказати, що священики будуть помилувані, якщо віддадуть їй Еліакіма і той скарб, який колись був даний Давидом на збереження в храм. Авнер радить віддати Аталії всі цінності і таким чином врятувати храм. Сам же він готовий піти на страту замість Еліакіма, якщо це принесе мир і спокій. Доля ж хлопчика в руках Господа, і ніхто не знає, як поведе себе цариця - не вселив чи вже Бог жалість в її серце? Авнер просить Єгояди спробувати «удар поступками відтягнути», а він сам тим часом вживе заходів для порятунку храму та священиків. Єгояда відкриває Авнера таємницю Еліакіма, Він готовий віддати цариці скарби і сказати їй, якого роду хлопчик, коли вона увійде в храм без своїх солдатів - зробити це її повинен умовити Авенір. Єгояда дає вказівку Левиту закрити ворота храму, як тільки цариця опиниться всередині, щоб відрізати їй дорогу назад, а всі інші священики скличуть народ на виручку.Збройні ж Левити і цар будуть поки заховані за завісами.

З'являється Аталія і, називаючи Єгояди бунтівником, говорить, що могла б знищити його і храм, але за умовою готова забрати лише скарб і хлопчика.Єгояда готовий показати їй їх. Завіси розсуваються, і Єгояда закликає царя іудейського з'явитися. Виходять Йоаш, і збройні Левити. Аталія в жаху, а Єгояда говорить їй,