Короткий переказ твору Береніка (Жан Расін)

Джерелом трагедії послужило життєпис імператора Тіта в книзі римського історика Гая Светонія Транквілла «Життя дванадцяти цезарів». Імператор Тит хоче одружитися на палестинській цариці Береніці, проте римські закони забороняють шлюб з нерімлянкой, і народ може не схвалити рішення цезаря.Дія відбувається в палаці Тита.

У Береніку закоханий Антіох, цар Комагени, області в Сирії, приєднаної до Римської імперії, який вірно служить Тіта та зберігає свій царський титул. Він давно вже чекає випадку поговорити з Береніка і дізнатися, яке її рішення: якщо вона готова стати дружиною Тита, то Антіох залишить Рим. Антіох при зустрічі з нею визнається, що всі п'ять років, з тих пір, як її зустрів, любить її, проте Береніка відповідає йому, що завжди любила тільки Тита і любов їй дорожче влади і вінця імператора.

Береніка розмовляє зі своєю повірниці Фойнікой, і та передбачає, що Тита буде важко обійти закон. Але Береніка вірить у Тіта і його любов і чекає, коли її вітати прийде «сенат гордовитий».

Тим часом Тит випитує свого нагрудника Пауліна про те, що думають у Римі про нього і Береніці. Імператора цікавить не думка раболіпного двору і вельмож - вони завжди готові терпіти будь-яку примху цезаря, як терпіли і схвалювали «все ницості Нерона». Тита цікавить думка народу, і Паулін відповідає йому, що хоч красою Береніка гідна вінця, але ніхто в столиці «назвати б не хотів її імператрицею». Ніхто з попередників Тита не порушував закон про шлюб. І навіть Юлій Цезар, який любив Клеопатру, «назвати своєю дружиною єгиптянку не зміг». І жорстокий Калігула, і "огидний» Нерон, «зневажила всі те, що люди шанують від століття», поважали закон і «шлюбу мерзенного при них не бачив світ». А колишній раб Фелікс, що став прокуратором Юдеї, був одружений на одній з сестер Береніки, і нікому в Римі не сподобається, що на трон зійде та, чия сестра взяла в чоловіки вчорашнього раба. Тит зізнається, що він довго боровся з любов'ю до Береніці, і тепер, коли помер його батько, а на його плечі ліг важкий тягар влади, Тит повинен відмовитися від самого себе. За ним стежить народ, і імператор не може розпочати своє правління з порушення закону, Тит вирішує про все сказати Береніці, його лякає ця розмова.

Береніка турбується про свою долю - траур Тита по батькові скінчився, але імператор мовчить. Вона вірить, що Тит любить її. Тит страждає і ніяк не наважується сказати Береніці, що повинен відмовитися від неї. Береніка не може зрозуміти, в чому вона завинила. Може бути, він боїться порушити закон? Але він сам казав їй, що ніякий закон не зможе розлучити їх. Може бути, Тит дізнався про її зустріч з Антіохом, і в ньому заговорила ревнощі?

Тит дізнається, що Антіох збирається виїхати з Риму, і дуже здивований і засмучений - йому потрібен його старий друг, з яким вони разом воювали.Тит повідомляє Антіох, що повинен розлучитися з Береніка: він - цезар, який вирішує долю світу, але не владний віддати своє серце тієї, яку любить. Рим погодиться визнати його дружиною тільки римлянку - «будь-яку, жалюгідну - але лише його крові», і якщо імператор не попрощається з «дочкою Сходу», то «на очах у ній розгніваний народ її вигнання вимагати прийде». Тит просить Антіоха повідомити їй його рішення. Він хоче, щоб його друг разом з Береніка поїхали на Схід і залишалися б добрими сусідами у своїх царствах.

Антіох не знає, що робити - плакати чи сміятися. Він сподівається, що по дорозі до Юдеї йому вдасться умовити Береніку на шлюб з ним після того, як її відкинув цезар. Аршак, його друг, підтримує Антіоха - адже він буде поруч із Береніка, а Тит далеко.

Антіох намагається поговорити з Береніка, але не вирішується прямо сказати, що її чекає. Відчуваючи недобре, Береніка вимагає відвертості, і Антіох повідомляє їй про рішення Тита. Вона не хоче вірити і бажає все сама дізнатися від імператора. Антіох ж відтепер забороняє наближатися до неї.

Тит перед зустріччю з Береніка думає, як йому вчинити. Він всього сім днів на троні після смерті батька, а всі його думки не про державні справи, а про любов. Однак імператор розуміє, що він не належить собі, він відповідальний перед народом.

З'являється Береніка і питає його, чи правду їй сказали? Цезар відповідає, що, як не важко для нього таке рішення, але їм доведеться розлучитися.Береніка дорікає його - він повинен був сказати про римських законах тоді, коли вони тільки зустрілися. Їй легше було б винести відмову. Тит відповідає Береніці, що не знав, як складеться його доля, і не думав, що стане імператором. Тепер же він не живе - життя скінчилося, тепер він царює.Береніка запитує, чого боїться цезар - повстання в місті, в країні? Тит відповідає, що якщо «звичаїв батьківських образу» викличе хвилювання, то йому доведеться силою затвердити свій вибір, «а за мовчання народне платити», і невідомо, якою ціною. Береніка пропонує змінити «неправедний закон». Але Тит дав клятву Риму «закон його дотримуватися», це його обов'язок, «іншого немає шляху, і треба по ньому йти непохитно». Треба тримати слово, як тримали його попередники. Береніка в розпачі дорікає цезаря в тому, що він вважає вищим обов'язком "вирити їй могилу». Вона не хоче залишатися в Римі «потіхою римлянам ворожим і злорадним». Вона вирішує покінчити з собою. Тит наказує слугам стежити за Береніка і не дати їй здійснити задумане.

Звістка про розрив