Яжелбіци

Проїжджаючи повз кладовище, мандрівник бачить несамовиту сцену, коли батько, кинувшись на труну сина, не дає його поховати, плачу про те, що не ховають його разом з сином, щоб припинити його муки. Бо він винен, що син народився немічним і хворим і скільки жив, стільки страждав. Мандрівник подумки міркує, що і він, ймовірно, передав своїм синам хвороби з вадами юності.

Валдай

Цей стародавній містечко відоме любовним розташуванням незаміжніх жінок.Мандрівник каже, що всім відомі «валдайські бублика та безсоромні дівки».Далі він розповідає легенду про грішний ченця, що потонуло в бурю в озері, перепливаючи до своєї коханої.

Едрово

Мандрівник бачить багато гарних баб і дівок. Він захоплюється їх здоровим виглядом, дорікаючи дворянок у тому, що вони спотворюють свої фігури, затягуючись у корсети, а потім помирають від пологів, тому що роками псували своє тіло на догоду моді. Мандрівник розмовляє з Аннушкой, яка спочатку тримає себе суворо, а потім, розговорившись, повідала, що батько помер, живе вона з матір'ю та сестрою, хоче заміж. Але за нареченого просять сто рублів. Ванюха хоче йти до Пітера на заробітки. Але мандрівник каже: «Не пускай його туди, там він навчиться пиячити, відвикне від селянської праці». Він хоче дати гроші, але сім'я їх не бере. Він вражений їх благородством.

Хотїли

Написаний від імені іншого мандрівника, ще більш прогресивного в своїх поглядах, ніж Радищев. Наш мандрівник знаходить папери, залишені його побратимом. Читаючи їх, він знаходить подібні своїм думкам міркування про згубність рабства, лихих звичаїв поміщиків, відсутності освіти.

Вишній Волочок

Мандрівник милується шлюзами і рукотворними каналами. Він розповідає про поміщика, який ставився до селян як до рабів. Вони всі дні працювали на нього, а він їм давав тільки мізерну їжу. Своїх наділів і худоби у селян не було. А «варвар» цей процвітав. Автор закликає селян розорити маєток і знаряддя праці цього нелюда, що відноситься до них як до волів.

Видропуск (знову написано по чужих записок)

Автор каже, що царі уявили себе богами, оточили себе сотнею слуг і уявляють, що вони корисні вітчизні. Але автор упевнений, що цей порядок треба міняти. Майбутнє за освітою. Тільки тоді буде справедливість, коли люди стануть рівними.

Торжок

Мандрівник зустрічається з людиною, яка хоче відкрити вільну друкарню.Далі слід рассуждепіе про згубність цензури. «Якої шкоди буде, якщо книги друкуватися будуть без клейма поліцейського?» Автор стверджує, що користь від цього очевидна: «Не вільні правителі відлучати народ від правди». Автор у «Короткому розповіді про походження цензури» говорить, що цензура з інквізицією одне коріння мають. І розповідає історію друкарства і цензури на заході. А в Росії ... в Росії що відбувалося з цензурою, обіцяє розповісти «іншим разом».

Мідна

Мандрівник бачить хоровод молодих баб і дівок. А далі йде опис ганебної публічного продажу селян. річний старий чекає, кому його віддадуть.Його 80-річна дружина була годувальницею матері молодого пана, безжально продає своїх селян. Тут же 40-річна жінка, годувальниця самого пана, і вся селянська родина, включаючи і немовляти, що йде з молотка.Страшно мандрівникові бачити це варварство.

Твер

Мандрівник слухає міркування трактирного співрозмовника «по обіду» про поезію Ломоносова, Сумарокова і Тредиаковского. Співрозмовник читає уривки з оди «Вільність» Радищева, нібито написаної ним, яку він везе до Петербурга, щоб опублікувати. Мандрівникові вірш сподобалося, але він не встиг про це сказати автору, тому що той спішно поїхав.

Городня

Тут мандрівник бачить рекрутський набір, чує крики і плач селян, дізнається про багато порушеннях і кривди, що діються при цьому. Мандрівник слухає історію дворового Ваньки, якого виховували і навчали разом з молодим паном, називали Ванюшою, відправили за кордон не рабом, а товаришем. Але жалував його старий пан, а молодий ненавидів і заздрив успіхам. Старий помер. Молодий господар одружився, а дружина зненавиділа Івана, всіляко принижувала, а потім вирішила одружити на збезчещеної дворової дівки.Іван назвав поміщицю «нелюдської жінкою», тоді його відправили в солдати.Іван радий такої долі. Потім мандрівник побачив трьох селян, яких поміщик продав у рекрути, тому що йому знадобилася нова карета. Автор вражений беззаконня, яке діється навколо.

Завидово

Мандрівник бачить воїна в гренадерської шапці, який, вимагаючи коней, загрожує старості батогом. За розпорядженням старости у мандрівника відняли свіжих коней і віддали гренадери. Мандрівник обурений таким порядком речей. А що зробиш?

Клин

Мандрівник слухає скорботну пісню сліпця, а потім дає йому карбованця.Старий здивований щедрим милостинею. Він радий більше святкового пирога, ніж грошей. Бо рубль може ввести кого-небудь у спокусу, і його вкрадуть. Тоді мандрівник віддає старому свою хустку з шиї.

Пішака

Мандрівник пригощає дитини цукром, а його мати говорить синові: «Візьми панське страва». Мандрівник здивований, чому це панська їжа. Селянка відповідає, що їй нема за що купити цукор, а барі вживають, бо не самі гроші дістають. Селянка впевнена, що це сльози рабів. Мандрівник побачив, що хазяйський хліб складається з трьох частин полови і однієї частини несіяною борошна. Він вперше побачив і жахнувся убогій обстановці. З гнівом він вигукує: «жорстокосердий поміщик! Подивися на дітей селян, тобі підвладних! », Закликає експлуататорів одуматися.

Чорна бруд

Мандрівник зустрічає весільний поїзд, але дуже сумний, тому що під вінець їдуть з примусу пана.

Слово про Ломоносова

Автор, проходячи повз Олександро-Невської лаври, зайшов до неї, щоб ушанувати своєю присутністю могилу великого Ломоносова. Він згадує життєвий шлях великого вченого, що прагне до знань. Ломоносов жадібно вчився всього, що можна було дізнатися в той час, займався віршуванням.Автор приходить до висновку, що Ломоносов