Короткий переказ твору Гаргантюа і Пантагрюель (Франсуа Рабле)

Повість про преужасной життя великого Гаргантюа, батька Пантагрюеля, колись складена магістром Алькофрібасом Назье, шукачів квінтесенції. Книга, повна пантагрюелізм

Звертаючись до славетних п'яницям і Високоповажним венерікам, автор запрошує їх розважатися і веселитися, читаючи його книгу, і просить не забути за нього випити.

Батька Гаргантюа звали Грангузье, цей велетень був великий жартівник, завжди пив до дна і любив закусити солененьким. Він одружився на Гаргамелле, і вона, проносить дитини в утробі 11 місяців, об'їлася на святі тельбухами і народила сина-богатиря, який вийшов у неї через ліве вухо. У цьому немає нічого дивного, якщо згадати, що Вакх вийшов зі стегна Юпітера, а Кастор і Поллукс - з яйця, знесеного і висиджених Лєдою. Немовля одразу ж закричав:

«Хлебтати! Хлебтати! »- На що Грангузье вигукнув:« Ну і здоровенна ж вона у тебе! »(« Ке гран тю а! ") - Маючи на увазі глотку, і всі вирішили, що раз це було перше слово батька при народженні сина, то його і треба назвати Гаргантюа. Немовляті дали хильнути винця і по доброму християнським звичаєм охрестили. Дитина була дуже розумною і, коли йому йшов шостий рік, вже знав, що найкраща в світі підтирання - пухнастий гусеня. Хлопчика стали вчити грамоті. Його наставниками були Тубал Олоферн, потім Дурень простак, а потім Понократ. Продовжувати освіту Гаргантюа відправився в Париж, де йому сподобалися дзвони собору Богоматері; він забрав їх до себе, щоб повісити на шию своїй кобилі, і його з трудом вдалося вмовити повернути їх на місце. Понократ подбав про те, щоб Гаргантюа не втрачав часу дарма і займався з ним навіть тоді, коли Гаргантюа вмивався, ходив у відхоже місце і їв. Одного разу лернейської пекарі везли в місто коржі. Пастухи Гаргантюа попросили продати їм частину коржів, але пекарі не захотіли, тоді пастухи відібрали у них коржики силою. Пекарі поскаржилися своєму королю Пікрохолу, і Пікрохолово воїнство напало на пастухів. Грангузье намагався залагодити справу миром, але безуспішно, тому він закликав на допомогу Гаргантюа. По дорозі додому Гаргантюа і його друзі зруйнували ворожий замок на березі річки Вед, і весь залишок шляху Гаргантюа вичісували з волосся ядра Пікрохолових гармат, які обороняли замок.

Коли Гаргантюа прибув в замок батька, в його честь було влаштовано бенкет.Кухарі оближіть, обгризені і Обсосі показали своє мистецтво, і частування було таким смачним, що Гаргантюа разом із салатом ненароком проковтнув шістьох паломників - на щастя, вони застрягли у нього в роті, і він виколупав їх зубочисткою. Грангузье розповів про свою війну з Пікрохолом і дуже хвалив брата Жана Зубодробітеля - ченця, який здобув перемогу при захисті монастирського виноградника. Брат Жан виявився веселим товаришем по чарці, і Гаргантюа з ним одразу подружився. Доблесні воїни спорядилися в похід. У лісі вони наткнулися на розвідку Пікрохола під командою графа Улепета. Брат Жан вщент розбив її і звільнив паломників, яких розвідники встигли взяти в полон. Брат Жан захопив воєначальника Пікрохолова війська фанфарон, але Грангузье відпустив його, Повернувшись до Пікрохолу, фанфарон став схиляти короля до миру з Грангузье, якого вважав тепер самим порядною людиною на світі, та й зарізав шпагою бешкетники, що назвав його зрадником. За цей Пікрохол велів своїм стрільцям розірвати фанфарон на частини. Тоді Гаргантюа осадив Пікрохола в Ларош-Клермо і розбив його армію. Самому Пікрохолу вдалося втекти, і по дорозі стара чаклунка нагадала йому, що він знову стане королем, коли рак свисне.Кажуть, тепер він живе в Ліоні і всіх запитує, не чути, щоб де-небудь свиснув рак, - видно, все сподівається повернути своє королівство. Гаргантюа був милостивий з переможеними і щедро обдарував соратників. Для брата Жана він побудував Телемское абатство, не схоже на жодне інше. Туди допускали і чоловіків і жінок - бажано молодих і красивих. Брат Жан скасував обітницю цнотливості, бідності і слухняності і проголосив, що кожен має право одружитися, бути багатим і користуватися повною свободою. Статут телемітов складався з єдиного правила: роби що хочеш.

Пантагрюель, король діпсодов, показаний у його достеменно вигляді, з усіма його жахливими діяннями і подвигами, твір покійного магістра Алькофрібаса, извлекателя квінтесенції

У віці п'ятисот двадцяти чотирьох років Гаргантюа прижив сина зі своєю дружиною Бадбек, дочкою короля утопії. Дитина була такою величезною, що його мати померла пологами. Він з'явився на світ під час великої посухи, тому отримав ім'я Пантагрюель («панти» по-грецьки означає «все», а «грюель» мовою агарян означає «спраглий»). Гаргантюа дуже уболівав про смерть дружини, але потім вирішив: «Треба поменше плакати і побільше пити!» Він зайнявся вихованням сина, який був таким силачем, що ще лежачи в колисці розірвав ведмедя на частини. Коли хлопчик підріс, батько відправив його вчитися. По дорозі до Парижа Пантагрюель зустрів лімузінца, який говорив на такий суміші наукового латини з французьким, що неможливо було зрозуміти ні слова. Втім, коли розсерджений Пантагрюель схопив його за горло, лімузінец зі страху заволав на звичайному французькою мовою, і тоді Пантагрюель відпустив його. Прибувши до Парижа, Пантагрюель вирішив поповнити свою освіту і став читати книги з бібліотеки святого Віктора, такі, як «клацання парафіяльними священиками один одного по носі», «Постійний альманах для подагриків і венеріков» і т. п. Якось Пантагрюель зустрів під час прогулянки рослого людини, побитого до синців. Пантагрюель поцікавився, які пригоди довели незнайомця до такого жалюгідного стану, але той на всі питання відповідав на різних мовах, і Пантагрюель нічого не міг зрозуміти. Тільки коли незнайомець заговорив