побачила, як до берега пристала тура, з неї в супроводі двох чорношкірих вийшла дівчина, краса якої затьмарювала сонце. Фатьма повеліла рабам викупити у правоохоронців діву, а «якщо торг не відбудеться», повбивати. Так воно і сталося. Фатьма вкрила «солнцеокую Нестан в потайних покоях, але дівчина продовжувала денно і нощно лити сльози і нічого про себе не розповідала. Нарешті Фатьма зважилася відкритися чоловікові, який з великою радістю прийняв незнайомку, але Нестан залишалася як і раніше мовчазна і «уста свої, як троянди, над перлинами стиснула». В один із днів Усен відправився на бенкет до царя, якому був «друг-приятель» і, бажаючи віддати йому за його прихильність, пообіцяв в невістки «діву, схожу з чинарою». Фатьма же негайно посадила Нестан на бистроногій коня і відіслала геть. Оселилася в серці Фатьми сум про долі прекраснолікой незнайомки. Якось раз, проходячи повз харчевні, Фатьма почула розповідь раба великого царя, повелителя Каджеті (країни злих духів - Йю), про те, що після смерті його господаря правити країною стала сестра царя Дулардухт , що вона «величава, як скеля» і під опікою у неї залишилося два царевича. Раб цей опинився в загоні воїнів, які промишляли розбоєм. В одну з ночей, блукаючи по степу, вони побачили вершника, особа якого «в тумані, точно блискавка, виблискувало». Визнавши в ньому діву, воїни негайно полонили її - «не прислухалася дівчина ні до благань, ні до вмовлянь <...> Тільки похмуро мовчала перед розбійницьким дозором, / І людей вона, як гаспид, обливала гнівним поглядом ».
У той же день Фатьма послала в Каджеті двох рабів з дорученням відшукатиНестан-Дареджан. У три дні повернулися раби зі звісткою, що Нестан вже заручена з царевичем Каджеті, що Дулардухт збирається їхати за море на похорон своєї сестри і що чаклунів і чародіїв вона бере з собою, «бо шлях її небезпечний, а вороги готові до бою». Але фортеця Йю неприступна, вона розташована на вершині стрімкої скелі, і «десять тисяч кращих вартою охороняли укріплення».
Так відкрилося Автанділу місцеперебування Нестан. У ту ніч Фатьма «на ложі щастя повне скуштувала, / Хоч, по правді, неохоче були ласки Автанділа», томимо по Тінатін. Ранок Автанділ повідав Фатьмі історію про те, «як одягнений в шкуру тигра терпить горя изобилье», і попросив надіслати до Нестан-Дареджан одного зі своїх чаклунів. Незабаром чаклун повернувся з наказом від Нестан не ходити Таріелу в похід на Каджеті, бо вона «помре Подвійною смертю, коли помре він у день битви».
Закликавши до себе рабів Фрідона і щедро обдарувавши їх, Автанділ велів їм їхати до їх повелителя і просити зібрати військо і виступити на Каджеті, сам же перетнув море на попутній галері і поспішив з доброю звісткою до Таріелу. Не було межі щастя витязя та його вірної Асматі.
Утрьох друзі "в край Фрідона степом рушили глухою» і незабаром благополучно прибули до двору правителя Мульгазанзара. Порадившись, Таріел, Автанділ і Фрідон вирішили негайно, до повернення Дулардухт, виступити в похід на фортецю, що «ланцюгом скель непрохідних від ворогів огороджена». З загоном у триста чоловік день і ніч поспішали витязі, «не даючи спати дружині».
«Поле битви побратими поділили між собою.Кожен воїн в їх загоні уподібнився герою ». Відразу були переможені захисники грізної фортеці.Таріел ж, змітаючи все на своєму шляху, кинувся до своєї коханої, і «розійтися була не в силах ця пара светлоліца. / Троянди губ, припавши один до одного, не могли роз'єднатися».
Повантаживши на три тисячі мулів і верблюдів багату здобич, витязі разом з прекрасною царівною вирушили до Фатьмі, щоб віддячити їй. Всі здобуте в каджетском бою піднесли вони в дар правителю Гуланшаро, який з великими почестями зустрів гостей і також обдарував їх багатими подарунками. Потім герої відправилися в царство Фрідона, «і тоді велике свято припало на Мульгазанзара.Вісім днів, граючи весілля, веселилася вся країна.Били бубни і кимвали, арфи співали дотемна ». На бенкеті Таріел зголосився їхати разом з Автанділом до Аравії і бути його сватом: «Де словами, де мечами все влаштуємо ми справи там.Не одруживши тебе на діві, не хочу я бути одруженим! »« Ні меч, ні красномовство не допоможуть у тому краю, / Де послав мені Бог царицю сонцеликих мою! »- Відповідав Автанділ і нагадав Таріелу про те, що прийшла пора опанувати йому індійським престолом, і в день, «коли здійсняться ці <...> задуманій», він повернеться в Аравію. Але Таріел непохитний у вирішенні допомогти Друга. До нього приєднується і доблесний Фрідон, і ось уже «леви, покинувши краю Фрідона, йшли в веселощі небувалий» і в якийсь день досягли аравійської сторони.
Таріел послав до Ростевану гінця з посланням, і Ростеван з численною свитою виїхав назустріч славним витязя і прекрасною Нестан-Дареджан.
Таріел просить Ростеван бути милостивим до Автанділу, який колись без його благословення поїхав на пошуки витязя в тигровій шкурі. Ростеван з радістю прощає свого воєначальника, даруючи йому в дружини дочка, а разом з нею і аравійський престол. «Вказавши на Автанділа, цар сказав своїй дружині:« Ось вам цар. З волі Божої він панує у моїй твердині ». Слід весілля Автанділа і Тінатін.
Тим часом на горизонті з'являється караван в чорних траурних одежах.Розпитавши верховода, герої дізнаються про те, що цар індів Фарсадан, «милою дочки втративши», не виніс горя і помер, а до Індостану підійшли Хатавей, «обступили раттю дикої», і проводом ними хая Рамаз, «що з царем Єгипту не вступає в суперечки ».
«Тариэл, услышав это, медлить более не стал, / И трехдневную дорогу он за сутки проскакал». Побратимы конечно же отправились вместе с ним и в одночасье одолели несметную