Короткий переказ твору Кола Брюньйон (Ромен Роллан)

«Живий курилка ...» - кричить Кола приятелям, які прийшли подивитися, помер він від чуми. Але ні, Кола Брюньйон, «старий горобець, бургундських кровей, великий духом і черевом, вже не першої молодості, півстоліття стукнуло, але міцний», не збирається залишати настільки улюблену їм землюі як і раніше впивається життям, навіть знаходить її «більш смачної , ніж раніше ». Кола - столяр, у нього будинок, сварлива дружина, четверо синів, улюблена дочка і внучка обожнювана Глод. Озброївшись долотом і стамескою, він стоїть перед верстатом і робить меблі, прикрашаючи її мудрими візерунками. Істинний художник. Кола ненавидить сірість і вульгарність, кожне його виріб - справжній витвір мистецтва. Гарненько попрацювавши, Брюньйон охоче віддає належне старому бургундського і смачної їжі. Кола радіє кожному прожитому дню, він живе у злагоді з собою і так само намагається жити і з усім світом. Але на жаль! Останнє-то як раз вдається далеко не завжди. Нещодавно у Франції помер добрий король Генріх IV, його син Людовик ще малий, і країною править вдовуюча королева-регентша Марія Медічі разом зі своїми фаворитами-італійцями.Затихла було при Генріху ворожнеча між католиками і гугенотами спалахує з новою силою. «Нехай кожен живе собі в нашій Франції і не заважає жити іншим» - вважає Кола. Він згоден з усіма богами і готовий розпити барило доброго вина і з католиком, і з гугенотом. Політика - це забава для принців, а селянам потрібна земля. Селяни роблять землю родючою, ростять хліб, доглядають за виноградниками, а потім п'ють добре вино.

Настає весна, і знову ниє серце старого Брюньйон - ніяк не може він забути свою юнацьку любов, рудоволосу красуню Селіну. Не він один був закоханий у цю спору на роботу і гостру на язичок дівчину, прозвану Ласочка. Довелося тоді Кола навіть помірятися силою з найкращим своїм приятелем, але марно: дісталася жвава Ласочка жирного мельника. Ось через багато-багато років відправляється Кола подивитися на свою Ласочка. І хоча вона вже стара, в очах Брюньйон вона прекрасна, як і раніше. Тільки зараз дізнається Кола, що любила його Ласочка більше всіх на світі, та тільки вперта була, от і вийшла за іншого. Але минулого не повернеш ... Але чи стане Кола «дутися на життя, як старий дурень, тому, що це і те не так? Все добре, як воно є. Чого у мене немає, ну його до біса! »

Влітку в містечку Кламсі, біля якого живе Кола, спалахує епідемія чуми.Брюньйон відправляє сім'ю в село, а сам залишається їсти, пити і веселитися разом з друзями, впевнений, що чума мине його будинок стороною. Але одного разу він виявляє в себе при знаки страшної хвороби. Побоюючись, що його будинок спалять, як і всі будинки, де побувала чума, Кола, захопивши улюблені книги, перебирається до хижі на своєму винограднику.Життєлюбність Кола, цілюща сила землі перемагають недуга, Кола видужує.«Живий курилка ...»

У селі в цей час захворіла чумою дружина Брюньйон, а потім і улюблена внучка Глод. Чого тільки Кола не робив, щоб врятувати дівчинку, навіть у ліс її носив - щоб стара поворожити. Смерть відступила від дитини, але прибрала до себе дружину Брюньйон. Поховавши дружину і поставивши на ноги онучку, Кола повертається додому - на попелище. Ледве почалася чума, старшини покинули місто, віддавши його на розтерзання пройдисвітам, охочим до чужого добра, І під приводом, що треба палити будинку, де була чума, бандити почали господарювати в місті і його околицях. Будинок Кола пустував, з нього і почали: усе чисто розграбували, а потім спалили і будинок, і майстерню, і всі його роботи, що там були. Нічого не залишилося у Брюньйон. Але він не сумує - інакше він не був би Брюньйон! Кола рішуче прямує в Кламсі - пора навести у місті порядок. По дорозі він зустрічає свого підмайстра, який, ризикуючи життям, врятував з палаючої майстерні одну з робіт Брюньйон - фігурку Магдалини. І майстер розуміє: не все втрачено, адже залишилася краща з його робіт - душа хлопчаки-підмайстра, якому він зумів прищепити таку ж, як у нього, любов до прекрасного.

Брюньйон піднімає жителів Кламсі на боротьбу з грабіжниками. Коли ті здійснюють черговий набіг на винні льохи, озброєні городяни на чолі з Кола дають їм гідну відсіч, і більшість грабіжників гине під палаючими руїнами. А тут і королівське правосуддя приспів, як раз вчасно. Але думка Кола таке: «підсобити собі сам, підсобить і король».

Настає осінь. Залишившись без даху над головою Брюньйон ночує то в одного приятеля, то в іншого - спільна боротьба з розбійної зграєю згуртувала городян. Але життя налагоджується, у всіх свої турботи, і Кола доводиться оселитися у дочки, яка давно вже кличе його до себе. Але йому хочеться мати власний кут, і він починає потихеньку відновлювати свій будинок - сам колупає камінь у каменоломні, сам кладе стіни, не гидуючи, зрозуміло, допомогою сусідів. Але одного разу він, спіткнувшись, падає з риштувань, ламає ногу і виявляється прикутим до ліжка - «пійманим за лапку». І ось «старий шкарбан» Кола потрапляє в повне підпорядкування до своєї дочки Мартіні. І непомітно править всім у домі. А на Водохреща у Мартіни збирається все сімейство Кола - сама господиня, чотири сини Брюньйон, численні онуки. І хоча у Кола не залишилося ні кола, ні двора, він все одно багатий - сидить на чолі столу, на голові його корона - тістечка форма, він п'є і щасливий. Тому що «всякий француз народився королем. Тут я