У Карлоса зв'язані руки і ноги, його пильно стережуть, і він вже починає впадати у відчай. Його навіть відвідує думка про самогубство, і, несподівано для себе розв'язавши ремені, він намагається з їх допомогою позбавити себе життя. Проте, опинившись біля вікна, він раптом отримує удар по лобі - це згорток з золотими монетами та ножем, надісланими Каталіною. У прикладеному записці дівчина пропонує план втечі.

Вночі Карлос проробляє в стіні, складеної з необпаленої цегли, діру і здійснює втечу. Одночасно, скориставшись відсутністю батька і приспавши пильність варти, з будинку біжить Каталіна. Зустрівшись в обумовленому місці, Карлос з Каталіною, росит і декількома вірними слугами відправляються в далеку дорогу - до Америки, на інший бік Великих Рівнин.

Через декілька місяців Карлос повертається у Сан-Ільдефонсо, щоб помститися. З ним - п'ятсот воїнів-індіанців з племені вако, який обрав його колись своїм вождем. Індіанці влаштовують у фортеці страшну різанину, залишаючи в живих лише полковника Віскарру і капітана Робладо - їх чекає більш страшна смерть.

Але Карлос не задовольняється розправою над гарнізоном - свого часу він присягнувся помститися і жителям долини. Його воїни спалюють Сан-Ільдефонсо дотла, дозволивши піти лише індіанцям та кільком білим, в тому числі і батькові Каталіни.

На наступний день Карлос здійснює акт відплати над батьками-єзуїтами, у свій час цькували його родину: індіанці прив'язують їх до спин мулів і нагороджують батогами, а потім розстрілюють з лука.

Ще більш страшна кара уготована Віскарре і Робладо: їх прив'язують до сідел диких мустангів, а потім пускають коней на всьому скаку в бік ущелини ...

А Карлос, взявши в індіанців обіцяне йому золото, відправляється до Луїзіани, де на березі Ред-Рівер розводить плантацію. З ним щасливо живуть красуня дружина, сестра, що вийшла заміж за дона Хуана, і кілька старих слуг.