Короткий переказ твору На Західному фронті без змін (Еріх Марія Ремарк)

Розпал першої світової війни. Німеччина вже воює проти Франції, Росії, Англії та Америки, Пауль Боймер, від імені якого ведеться розповідь, представляє своїх однополчан. Тут зібралися школярі, селяни, рибалки, ремісники різних віків.

Рота втратила майже половину складу і в дев'яти кілометрах від передової відпочиває після зустрічі з англійськими знаряддями - «м'ясорубками».

Через втрат при обстрілі їм дістаються подвійні порції їжі і курива. Солдати відсипаються, досита їдять, курять і грають в карти. Мюллер, Кропп і Пауль йдуть до свого пораненому однокласника. Вони вчотирьох потрапили в одну роту, уговоренние «задушевним голосом» класного наставника Канторека.Йозеф Бем не хотів йти на війну, але, побоюючись «відрізати для себе всі шляхи», теж записався добровольцем.

Він був убитий одним з перших. Від отриманих поранень в очі він не міг знайти укриття, втратив орієнтир і був дострелян. А в пісьмe Кроппу їх колишній наставник Канторек передає свої привіти, називаючи їх «залізними хлопцями». Так тисячі Кантореков дурять молодь.

Іншого свого однокласника, Кіммеріха, хлопці знаходять у польовому госпіталі з ампутованою ногою. Мати Франца Кіммеріха просила Пауля доглядати за ним, «адже він зовсім дитина». Але як це зробити на передовій?Одного погляду на Франца достатньо, щоб зрозуміти - він безнадійний. Поки Франц був без свідомості, у нього вкрали годинник, улюблений годинник, отримані в подарунок. Правда, залишилися відмінні англійські черевики зі шкіри до колін, які йому вже не потрібні. Він помирає на очах товаришів. Пригнічені, вони повертаються у барак з черевиками Франца. По дорозі з Кроппом трапляється істерика.

У бараку поповнення новобранців. Убиті замінюються живими. Один з новобранців розповідає, що їх годували однієї бруквою. Здобувач Катчінскій (він же Кат) годує хлопця квасолею з м'ясом. Кропп пропонує свій варіант ведення війни: нехай генерали б'ються самі, а переможець оголосить свою країну переможницею. А так за них воюють інші, хто війну не починав і кому вона зовсім не потрібна.

Рота з поповненням відправляється на саперні роботи на передову.Досвідчений Кат вчить новобранців, як розпізнавати постріли і розриви і від них ховається. Прислухаючись до «неясному гулу фронту», він припускає, що вночі «їм дадуть прикурити».

Пауль розмірковує про поведінку солдатів на передовій, про те, як вони всі інстинктивно пов'язані з землею, в яку хочеться утиснутися, коли свистять снаряди. Солдату вона представляється «мовчазної, надійної заступницею, стогоном і криком він перевіряє їй свій страх і свій біль, і вона приймає їх ... у ті хвилини, коли він припадає до неї, довго і міцно стискаючи її в своїх обіймах, коли під вогнем страх смерті змушує його глибоко заритися в неї обличчям і всім своїм тілом, вона - його єдиний Друг, брат, його мати ».

Як і передбачав Кат, обстріл високої щільності. Удари хімічних снарядів.Гонги і металеві трещотки сповіщають: «Газ, Газ!» Вся надія на герметичність маски. «М'яка медуза» заповнює всі вирви. Треба вибиратися нагору, але там обстріл.

Хлопці підраховують, скільки їх залишилося з класу. Сім убитих, один в божевільні, четверо поранені - виходить вісім. Перепочинок. Прикріплюють над свічкою кришку від вакси і скидають туди вошей і за цим заняттям розмірковують про те, чим би кожен зайнявся, якби не війна. У частину прибуває головний їх прислужник на навчаннях Хіммельштос - колишній листоноша. У кожного на нього є зуб, але вони ще не вирішили, як йому помститися.

Готується наступ. У школи покладені в два яруси труни, що пахнуть смолою. В окопах розлучилися трупні пацюки, і з ними ніяк не впоратися. Черезобстрілу неможливо доставити харчування солдатам. У новобранця припадок. Він рветься вискочити з бліндажа. Атака французів - і їх відтісняють на запасний рубіж. Контратака - і хлопці повертаються з трофеями у вигляді консервів і випивки. Безперервні взаємні обстріли.Убитих укладають у велику вирву, де вони лежать уже в три шари. Всі «знесиліли і отупіли». Хіммельштос ховається в окопі. Пауль змушує його йти в атаку.

Від роти в 150 чоловік лишилося тільки 32. Їх відводять в тил далі, ніж зазвичай. Кошмари фронту згладжують іронією ... Про померлого кажуть, що він «примружив дупу». У тому ж тоні і про інше. Це рятує від божевілля.

Пауля викликають до канцелярії і видають відпускний свідоцтво і проїзні документи. Він з хвилюванням розглядає з вікна вагона «прикордонні стовпи своєї юності». Ось і його будинок. Мати лежить хвора. У їхній родині не прийнято висловлювати почуття, і її слова «дорогий мій хлопчик» говорять багато про що. Батько мріє показати сина в мундирі своїм друзям, але Паулю ні з ким не хочеться говорити про війну. Він шукає самоти в тихих куточках ресторанчиків за кухлем пива або у своїй кімнаті, де все знайоме до дрібниць.Вчитель німецької зазиває його в пивну. Там знайомі патріотично налаштовані педагоги браво міркують, як «побити француза». Пригощають його пивом і сигарами, а заодно будують плани про захоплення Бельгії, вугільних районів Франції і великих шматків Росії. Пауль йде в казарми, де два роки тому їх муштрували. Його однокласник Міттельштед, після лазарету спрямований сюди, повідомляє новину: Канторек узятий в ополченці. Кадровий військовий муштрує класного наставника за його ж схемою.

Пауль йде до матері Кіммеріха і розповідає їй про миттєву смерть її сина від поранення в серце. Розповідь його такий переконливий, що вона вірить.

І знову казарми, де їх муштрували. Поряд великий табір російських військовополонених. Пауль стоїть на посту біля табору росіян. Він розмірковує, дивлячись на цих людей з «дитячими обличчями й бородами апостолів», про те, хто перетворив простих людей у ворогів і вбивць. Він ламає сигарети і по половинці,