Короткий переказ твору Хто боїться Вірджинії Вулф? (Едвард Олбі)

Кожен акт тут має свій підзаголовок: «Ігри та забави», «Вальпургієва ніч», «Вигнання біса».

Сорокашестирічний Джордж, доктор філософії, викладач якогось коледжу в Новій Англії, і його дружина Марта (вона на шість років старша за чоловіка) повертаються пізно ввечері додому після прийому у батька Марти, ректора того ж коледжу. Вже на порозі вони починають вести між собою звичну перепалку, яка безперервно триває вже багато років.

За ці роки Марта і Джордж навчилися неабияк мучити один одного, кожен знає вразливі місця іншого і «б'є без промаху». Чоловік не виправдав очікувань Марти: вона і її батько колись сподівалися, що Джордж стане деканом історичного факультету, а пізніше - наступником батька, тобто ректором. Власне, Марта так і підбирала чоловіка - з прицілом, щоб спочатку прилаштувати його на першу ієрархічну сходинку, а потім ліпити за образом і подобою тестя і з часом урочисто звести його до вищого пре подавательскій ранг. Але Джордж виявився не таким покладливий, як очікували, - цей живий людина мала власне представлення про свою долю, проте був не настільки сильною, щоб протиставити свою волю прагматичному честолюбству Марти. Втім, сил у нього вистачило, щоб сплутати всі плани ректорського сімейства і навіть наважитися написати роман, який викликав у ректора настільки сильну відразу, що той вирвав у зятя обіцянку ні в якому разі не друкувати його. Тоді-то Марта і оголосила чоловікові війну, яка забирає у подружжя всі сили, виснажує і висушує їх.

Джордж і Марта - неабиякі люди, блискуче володіють словом, і їх словесна дуель - невичерпне джерело уїдливих дотепів, блискучих парадоксів і влучних афоризмів. Після чергової пікіровки березня оголошує чоловікові, що чекає гостей, - батько просив «приголубити» молоде покоління коледжу.

Незабаром з'являються і гості - викладач біології Нік, прагматичний і холодний молода людина, з дружиною Хані, непоказною худеньких. Поруч з увійшли в кураж Джорджем і Мартою ця пара виглядає дещо замороженої: молоде подружжя явно не володіють ситуацією. Нік - гарний молодий чоловік, і Джордж швидко метикує, що Марта не проти розважитися з новим викладачем, звідси й така поспішне запрошення в гості. Джорджу, звиклому до постійних шашні дружини, таке відкриття лише приємно; єдина його прохання до дружини - ні словом не згадувати про їх сина.

Однак Березня, що вийшла ненадовго з Хані, встигає не тільки вбратися в своє найкраще вечірню сукню, а й проінформувати молоду жінку, що у них з Джорджем є син, якому завтра виповнюється двадцять один рік. Джордж в люті. Починається нова серія взаємних уколів і відкритих образ. Підхмеленої Хані від усього цього стає погано, і Марта волочить її у ванну.

Залишившись наодинці з Ніком, Джордж обирає того новим об'єктом для нападок, малюючи перспективи просування Ніка по службі й пророчо заявляючи, що він може досягти багато чого, запобігаючи перед професорами і валяючись у ліжку з їхніми дружинами. Нік не заперечує, що таке приходило йому в голову. Він толком не розуміє, що відбувається в цьому домі, які насправді стосунки між подружжям, і те регоче над дотепами Джорджа, то готовий битися з ним на кулаках. У хвилину відвертості Нік розповідає, що одружився на Хані без любові, тільки тому, що думав, ніби вона завагітніла. А вагітність була вдаваною, істеричної - живіт швидко опал.Але ж є й інші причини, припускає Джордж. Напевно, гроші? Нік не заперечує: батько Хані очолював якусь секту, і після його смерті стан, нажите їм на почуттях віруючих, виявилося досить значним.

Поки п'яна Хані відпочиває на кахельній підлозі ванної, Марта веде Ніка в свою спальню. Хоча до цього Джордж зображував повна байдужість до інтрижку, але тепер в люті жбурляє книгу, яку перед цим тримав у руці, вона зачіпає дверні дзвоники, і ті вдаряються один про інший з відчайдушним дребезгом. Дзвін будить Хані, і та, ще не зовсім оправилася від нудоти, з'являється у вітальні. «Хто дзвонив?» - Запитує вона, Джордж оголошує їй, що принесли телеграму про загибель їх з Мартою сина. Березні він ще не говорив - та нічого не знає.

Ця звістка справляє враження навіть на до всього байдужу Хані, на її очах виступають п'яні сльози.

Джордж само урочисто посміхається: він підготував наступний хід: Марті - мат ...

Вже майже розвиднілося. Березня в вітальні. Вона насилу перемагає огиду від близькості з Ніком («в деяких сенсах ви, прямо скажемо, не блищите»). З сумною сумом говорить Марта про їхні стосунки з Джорджем, говорить не Ніку, а - в простір: «Джордж і Марта - сумно, сумно, сумно ... Він може ощасливити мене, а я не хочу щастя і все-таки чекаю щастя». Тут навіть Нік з його тупуватої прямолінійністю метикує, що не все так просто в цій домашній війні, - мабуть, колись цих двох єднало почуття значно більш високе, ніж у них з Хані.

З'явився Джордж блазнює, дуріє, дражнить Марту, щосили приховуючи, що її невірність ранить його. А потім пропонує зіграти в гру «Рости дитини», пропонуючи гостям послухати, як вони з Мартою виховували сина. Чи не очікує підступу березня втрачає пильність і, приєднавшись до Джорджа, згадує, який син був здоровий карапуз, які у нього були прекрасні іграшки і т. д. І тут раптово Джордж завдає нищівного удару, оголосивши про смерть сина. «Ти не маєш права, - кричить Марта, - він наш спільна дитина». «Ну і що, - парирує Джордж, - а