Короткий переказ твору Пригоди барона Мюнхаузена (Рудольф Еріх Распе)

Маленький дідок з великим носом сидить біля каміна і розповідає про свої неймовірні пригоди, переконуючи слухачів, що розповіді ці - чиста правда.

Будучи взимку в Росії, барон заснув прямо у відкритому полі, прив'язавши коня до маленького стовпчика. Прокинувшись, М. побачив, що знаходиться посеред містечка, а кінь прив'язаний до хреста на дзвіниці - за ніч сніг, повністю занесшего місто, розтанув, і маленький стовпчик виявився засніженій верхівкою дзвіниці. Простреливши вуздечку навпіл, барон спустив коня. Подорожуючи вже не верхи, а на санях, барон зустрів вовка. Від страху М. впав на дно саней і закрив очі. Вовк перестрибнув пасажира і зжер задню частину коня. Під ударами батога звір рвонувся вперед, видавив передню частина коня і впрягся в збрую. Вже через три години М. ускочив до Петербурга на санях, в які був запряжений лютий вовк.

Побачивши на ставку біля будинку зграю диких качок, барон кинувся з рушницею з дому. М. вдарився головою об двері - з очей посипалися іскри.Вже прицілився в качку, барон зрозумів, що не прихопив з собою кремінь, але це його не зупинило: він підпалив порох іскрами з власного ока, вдаривши його кулаком. Не розгубився М. і під час іншої полювання, коли набрів на озеро, повне качок, коли куль у нього вже не було: барон нанизав качок на мотузку, приманити птахів шматочком слизького сала. Качині «буси» злетіли і донесли мисливця до самого будинку; згорнувши парі качок шиї, барон цілим і неушкодженим спустився в трубу власної кухні. Відсутність куль не зіпсувало і наступну полювання: М. зарядив рушницю шомполом і нанизав на нього 7 куріпок одним пострілом, причому птахи тут же пік на гарячому пруті. Щоб не зіпсувати шкірку чудовою лисиці, барон вистрілив в неї довгою голкою. Прибив звіра до дерева, М. став бити її батогом так сильно, що лисиця вискочила зі своєї шубки і втекла голяком.

А вистріливши в свиню, що гуляє по лісу з сином, барон відстрілив поросячий хвостик. Сліпа свиня не могла йти далі, втративши свого поводиря (вона трималася за хвіст дитинчати, який і вів її по стежками); М. взявся за хвостик і завів свиню прямо до себе на кухню. Незабаром туди ж вирушив і кабан: погнавшись за М., кабан застряг іклами в дереві; барону залишилося тільки зв'язати його і відвести додому. Іншим разом М. зарядив рушницю вишневою кісточкою, не бажаючи втратити красеня-оленя - правда, звір все одно втік.Рік по тому наш мисливець зустрів цього ж оленя, між рогами якого красувалося прекрасне вишневе дерево. Убивши оленя, М. отримав відразу і печеня, і компот. Коли ж на нього знову напав вовк, барон засунув кулак глибше в вовчу пащу і вивернув хижака навиворіт. Вовк впав замертво; з його хутра вийшла відмінна куртка.

Шалена собака покусала шубу барона; та теж сказилася і розірвала весь одяг в шафі. Тільки після пострілу шуба дала себе зв'язати і повісити в окремій шафі.

Ще один дивний звір попався під час полювання з собакою: М. 3 дні гнався за зайцем, перш ніж зміг пристрелити його. Виявилося, у звірка 4 ніг (4 на животі і 4 на спині). Після цієї погоні собака померла. Сумуючи, барон наказав зшити з її шкури куртку. Обновка виявилася непростою: вона чує видобуток і тягне в бік вовка або зайця, яких норовить вбити вистрілюючі гудзиками.

Будучи в Литві, барон приборкав скаженого скакуна. Бажаючи покрасуватися перед дамами, М. ускочив на ньому в їдальню і акуратно прогарцевал на столі, нічого не розбивши при цьому. За таке витонченість барон отримав скакуна в подарунок. Можливо, на цей самому коні барон увірвався в турецьку фортецю, коли турки вже закривали ворота - і відрізали задню половину коня М. Коли кінь вирішив випити води з фонтану, рідина вилилася з нього. Зловив задню половину на лузі, лікар зшив обидві частини лавровими прутами, з яких незабаром виросла альтанка. А щоб розвідати кількість турецьких гармат, барон скочив на пущене у їхній табір ядро. До своїх сміливець повернувся на зустрічному ядрі. Потрапивши разом з конем в болото, М. ризикував потонути, але схопився міцніше за косичку свого перуки і витяг обох.

Коли барон все ж потрапив в полон до турків, його призначили бджолиним пастухом. Відбиваючи бджілку у 2 ведмедів, М. жбурнув у грабіжників срібло топірець - та так сильно, що закинув його на Місяць. По довгому стебла вирощеного тут же турецького гороху, пастух забрався на Місяць і знайшов свою зброю на купі гнилої соломи. Сонце висушило горох, тому тому довелося спускатися по мотузці, сплетеної з гнилої соломи, періодично обрізаючи її і прив'язуючи до власного кінця. Але за  милі до Землі мотузка обірвалася і М. впав, пробивши велику яму, з якої вибрався по сходах, викопаним нігтями.А ведмеді отримали по заслугах: барон зловив клишоногого на змащену медом голоблю, в яку забив цвях позаду нанизаного ведмедика. Султан реготав до упаду над цією задумкою.

Вирушивши з полону додому, М. на вузькій доріжці не зміг розминутися із зустрічним екіпажем. Довелося брати карету на плечі, а коней - під пахви, і в два заходи перенести свої пожитки через інший екіпаж. Ямщик барона старанно дув у ріжок, але не зміг видути жодного звуку. У готелі ріжок відтанув і з нього посипалися розморожені звуки.

Коли барон плив біля берегів Індії, ураган вирвав на острові кілька тисяч дерев і поніс їх