Короткий переказ твору Жодле, або Господар-слуга (Поль Скаррон)

Дія п'єси відбувається в Мадриді. Дон Хуан Альварадо прилетів до столиці з рідного Бургоса на побачення з нареченою. Молодого дворянина не зупинило навіть сімейне нещастя: після повернення з Фландрії дон Хуан дізнався, що його старший брат був підступно вбитий, а збезчещена сестра Лукреція зникла невідомо куди. Усі думки про помсту були залишені, ледь дон Хуан побачив портрет своєї нареченої - чарівної Ізабелли де Рохас. Пристрасть спалахнула миттєво: юнак наказав слузі Жодле послати до Мадрида власне зображення, а сам вирушив слідом. На місці з'ясовується неприємна обставина: Жодле, скориставшись нагодою, також вирішив зберегти свою фізіономію, потім почав порівнювати обидва твори, і в результаті прекрасна Ізабелла отримала портрет не господаря, а слуги. Дон Хуан приголомшений: що скаже дівчина, побачивши подібне свиняче рило? Але безжурний Жодле втішає свого пана: коли красуня його побачить, він їй сподобається вдвічі більше за контрастом, а розповідь про неуважності дурного слуги, звичайно, викличе у неї посмішку. Біля будинку Фернана де Рохас дон Хуан зауважує якусь тінь і оголює шпагу. Дон Луїс, спустившись по мотузяній драбині з балкона, швидко розчиняється в темряві, щоб не затівати дуель під вікнами Ізабелли. Дон Хуан натикається на вірного Жодле: той зі страху падає навзнак і починає брикатися, обороняючись ногами від розлюченого кабальєро. Все закінчується благополучно, але в душі дона Хуана зароджується підозра: улізнувшій молодик не був схожий на злодія - швидше, мова йде про коханого. Приклад сестри, вихованої в поняттях честі і не встояла перед спокусником, волає до обережності, тому дон Хуан пропонує Жодле помінятися ролями - слуга цілком може видати себе за пана завдяки плутанині з портретом. Жодле, поламавшись для виду, погоджується і з насолодою смакує, як буде ласувати панськими стравами і наставляти роги придворним франт.

Вранці Ізабелла з пристрастю допитує покоївку про те, хто забрався вночі на балкон. Спочатку Беатриса клянеться у повній своїй невинності, але потім зізнається, що її хитрістю обійшов дон Луїс, красивий племінник дона Фернана. Молодий вертопрах зі сльозами на очах благав хоч на секунду впустити його до сеньйорі, намагався підкупити і розжалобити пильну Беатрису, та тільки нічого у нього не вийшло, і довелося голубчикові стрибати вниз, де його вже чекали - недарма люди кажуть, ніби дон Хуан Альварадо прискакав до Мадрида. Ізабелла сповнена відрази до нареченого - більш огидною фізіономії їй не доводилося зустрічати. Дівчина намагається переконати в цьому і батька, проте дон Фернан не бажає йти на поступки: якщо вірити портрета, майбутній зятьок на рідкість непоказний, але зате він високо стоїть на думці двору.

Дон Фернан відсилає дочка при вигляді дами під вуаллю. Лукреція, ошукана сестра дона Хуана, стала просити захисту у давнього друга свого батька.Вини своєї вона не приховує - життя її спалив вогонь любовної пристрасті. Два роки тому на турнірі в Бургосі всіх лицарів затьмарив приїжджий юнак, який пронизав і серце Лукреції. Порив був обопільний: підступний спокусник якщо й не любив, то майстерно робив вигляд. Потім сталося страшне: старший брат загинув, батько згас від горя, а коханець зник безслідно. Але Лукреція побачила його з вікна - тепер у неї з'явилася надія відшукати лиходія.

Дон Фернан обіцяє гості повну підтримку. Потім до нього звертається за порадою племінник. Два роки тому дон Луїс на запрошення кращого свого друга приїхав на турнір у Бургос і шалено закохався в прекрасну дівчину, яка також віддала йому серце. Одного разу в спальню увірвався озброєний чоловік, в темряві почалася сутичка, обидва супротивники завдавали удари навмання, і дон Луїс вразив ворога на смерть. Велике ж було його розпач, коли він дізнався у вбитого друга - кохана виявилася його рідною сестрою.Дону Луїсу вдалося благополучно втекти, але тепер обставини змінилися: за чутками, в Мадрид їде молодший брат убитого ним дворянина - цей відважний юнак палає жагою помсти. Борг честі велить дону Луїсу прийняти виклик, проте вбити не дозволяє совість.

Лунає гучний стукіт у двері, і Беатриса повідомляє, що в будинок ломиться наречений - весь у букле і кучерях, розряджений і напахчений, в камінні та золоті, немов китайський богдихан. Дон Луїс неприємно вражений: як міг дядько просватати дочка, не поставивши до відома рідню? Дон Фернан стурбований зовсім іншим: у домі розпочнеться різанина, якщо дон Хуан дізнається, хто його кривдник. З'являються Жодле в костюмі дона Хуана і дон Хуан у вигляді Жодле. Юнак вражений красою Ізабелли, а та дивиться на судженого з ненавистю. Уявний кабальєро грубо штовхає майбутнього тестя, обдаровує вульгарним компліментом наречену і тут же вимагає швидше закруглити дільце з приданим. Дон Луїс, шалено закоханий в Ізабеллу, нишком радіє - тепер він упевнений, що кузина не встоїть перед його натиском. Беатриса барвисто розписує йому, як дон Хуан жадібно накинувся на їжу. Закапавши соусом весь камзол, зятьок ліг у коморі прямо на підлогу і почав хропіти так, що посуд на полицях задеренчав. Дон Фернан вже закотив доньці ляпас, хоча сам мріє лише про одне - як би повернути назад голоблі.

Ізабелла знову насідає на батька з домовленостями, але дон Фернан твердить, що не може порушити слово. До того ж на сім'ї висить великий гріх перед доном Хуаном - дон Луїс збезчестив його сестру і вбив брата. Залишившись одна, Ізабелла віддається сумним роздумів: майбутній чоловік їй бридкий, пристрасть кузена викликає огиду, а сама вона раптово полонила тим, кого любити не має