Нарешті Беатриса випускає дона Луїса із спальні, і в цей момент входить Лукреція, надзвичайно здивована поведінкою дона Фернана, який обіцяв захистити її, однак не показується на очі. Дон Луїс, приймаючи Лукрецію за Ізабеллу, намагається порозумітися: в Бургосі він просто пріволокнулся за однієї дівицею, але та у підметки не годиться чарівної кузини. Лукреція, відкинувши вуаль, обсипає дона Луїса докорами і голосно кличе на допомогу.З'являється дон Хуан - Лукреція, миттєво дізнавшись брата, мимоволі кидається під захист дона Луїса. Дон Хуан оголює шпагу з наміром захищати честь свого «пана». Дон Луїс змушений вступити в сутичку з лакеєм, але тут в кімнату вривається дон Фернан. Дон Хуан пошепки наказує Лукреції зберігати таємницю, а вголос оголошує, що виконував свій обов'язок: дон Луїс перебував в спальні Ізабелли - отже, дону Хуану нанесено явне образу. Дон Фернан визнає правоту «Жодле», а дон Луїс дає слово, що битиметься або з доном Хуаном, або з його слугою.

Розчулена добротою Ізабелли Лукреція натякає, що дон Хуан - зовсім не той, ким здається. Жодле виходить на сцену, з насолодою колупаючи в зубах і голосно ригая після ситного сніданку з м'ясце і часником. При вигляді Беатріс він вже готовий розпустити руки, але справа псує поява обуреної Ізабелли.Жодле зітхнувши поминає мудрий заповіт Аристотеля: жінок слід виясняти палицею. Дон Фернан повідомляє «зятю» радісну новину: дон Хуан може нарешті схрестити шпагу з доном Луїсом, кривдником його сестри. Жодле категорично відмовляється від дуелі: по-перше, йому плювати на будь-яка образа, тому що власна шкура дорожче, по-друге, племіннику майбутнього тестя він готовий все пробачити, по-третє, у нього є зарік - ніколи не лізти в бійку за бабенок. Обурений до глибини душі дон Фернан заявляє, що не має наміру видавати дочку за боягуза, а Жодле тут же повідомляє своєму панові, що Лукрецію збезчестив дон Луїс. Дон Хуан просить слугу ще трохи потерпіти. Йому хочеться вірити, що Ізабелла невинна, адже її кузен міг просто підкупити служницю. Попереду сутичка, і Жодле благає дона Хуана НЕ обізнатися.

Беатриса, ображена черговим коханцем, оплакує гірку дівочу долю. Ізабелла з тугою чекає весілля, а Лукреція запевняє подругу, що в усій Кастилії немає більш гідного лицаря, ніж її брат. Жодле призводить дона Луїса в кімнату, де вже сховався дон Хуан. Слуга явно трусить, і дон Луїс обсипає його глузуваннями. Потім Жодле гасить свічку: дон Хуан змінює його і завдає противнику легку рану в руку. Ситуація роз'яснюється лише з появою дона Фернана: дон Хуан визнається, що проник в будинок під личиною слуги з-за того, що ревнував Ізабеллу до дона Луїсу, який одночасно виявився спокусником сестри. Дон Луїс клянеться, що на балкон і в кімнату його провела Беатриса без відома своєї пані. Він глибоко розкаюється в тому, що ненавмисно вбив кращого друга, і готовий одружитися на Лукреції. Дон Фернан волає до розсудливості: племінник і зять повинні помиритися, і тоді будинок стане місцем веселого весільного бенкету. Дон Хуан і дон Луїс обіймаються, Лукреція і Ізабелла слідують їх прикладу. Але останнє слово залишається за Жодле: слуга просить колишню «наречену» віддати портрет: це буде його подарунком Беатрисе - нехай заслуженим щастям насолодяться три пари.