Короткий переказ твору Комічний роман (Поль Скаррон)

Дія відбувається в сучасній автору Франції, головним чином у мансі - місті, що розташований за двісті кілометрів від Парижа.

«Комічний роман» задуманий як пародія на модні романи «високого стилю» - замість мандрівних лицарів його героями є бродячі комедіанти, незліченні бійки замінюють поєдинки, а обов'язкові в авантюрних романах сцени викрадення надзвичайно забавні. Кожна глава є окремий комічний епізод, нанизані на стрижень нехитрого сюжету. Роман відрізняється примхливою композицією, він рясніє вставними епізодами - як правило, це новели, розказані кимось з персонажів, або спогади героїв. Сюжети новел взяті в основному з життя шляхетних маврів і іспанців. Особливо хочеться сказати про новелі «Свій власний суддя» - історії іспанської кавалерист-дівиці: юна Софія змушена ховатися в чоловічому одязі. Опинившись у військовому таборі імператора Карла V, вона виявляє таку мужність і військовий талант, що отримує під командування кавалерійський полк, а потім і призначення віце-королем своєї рідної Валенсії, але, вийшовши заміж, поступається всі титули дружину.

Скаррон встиг завершити дві частини роману. Третю після його смерті написав Оффре, нашвидку закінчив сюжет.

На ринку Манса з'являються троє химерно одягнених людей - немолода жінка, старий і статний хлопець. Це бродячий трупа. Комедіанти викликали гнів губернатора Тура і під час втечі розгубили товаришів. Але вони і втрьох готові дати спектакль у верхній кімнаті трактиру. Місцевий суддя, м-н Раппіньер, наказує шинкарка позичити акторам на час вистави залишену їй на збереження одяг молодих людей, які грають у м'яч. Красень комедіант Деста вражає всіх своєю майстерністю, але є гравці в м'яч, бачать на акторах свою сукню і приймаються бити суддю, який розпорядився ним без відома господарів. Бійка стає загальною, і Дестену судилося ще раз захопити жителів Манса: він нещадно лупить людей, що перешкодили спектаклю. При виході із заїзду на Раппіньера зі шпагами нападають друзі побитих. Життя судді рятує знов-таки Деста, він і шпагою володіє вельми майстерно, рубаючи нею нападників по вухах. Вдячний Раппіньер кличе комедіантів в свій будинок. Вночі він піднімає страшний переполох, вирішивши, що пані Раппіньер відправилася в кімнату юного комедіанта. Насправді це бродить по будинку коза, вигодовують своїм молоком осиротілих щенят. На ранок суддя розпитує про Дестене другого актора, дошкульного Ранкюна. За його словами, Деста в трупі зовсім недавно, а майстерністю він зобов'язаний Ранкюну, та й життям теж. Адже Ранкюн врятував його в Парижі, коли молода людина піддався нападу грабіжників, відняли у нього якусь коштовність. Дізнавшись, коли відбувся напад, суддя і його слуга Доген страшно бентежаться. У той же день Догена смертельно ранить один з побитих ним у трактирі юнаків. Перед смертю він кличе Деста. Раппіньеру актор говорить, що вмираючий просто марив. Збираються інші актори: донька давньої актриси, шістнадцятирічна Анжеліка, учень Деста Леандр, ще кілька людей. Немає тільки Етуаль - сестри Деста: вона вивихнула ногу, і за нею посилають кінні носилки. Якісь озброєні вершники насильно оглядають усі носилки на дорозі. Вони шукають дівчину з пошкодженою ногою, але викрадають направляється до лікаря священика. Етуаль само благополучно прибуває в Манс. Анжеліка і її мати, Каверн, просять молодих людей на знак дружби розповісти їм свою історію. Деста погоджується. Він син сільського багатія, людини анекдотичної скупості. Батьки його не любили, всю їхню увагу поглинав відданий їм на виховання нащадок якогось шотландського графа. Деста забирає до себе його великодушний хрещеник. Хлопчик чудово навчається, компанію йому складають діти барона д Арк - грубий Сен-Фар і благородний Вервіль. Закінчивши освіту, молоді люди вирушають до Італії на військову службу. У Римі Деста знайомиться з дамою-француженкою і її народженої в таємному шлюбі дочкою Леонори. Він рятує їх від нахабства якогось мандрівного француза і, звичайно, закохується в дочку. Леонора теж небайдужа до нього, але Сен-Фар каже її матері, що Деста всього лише слуга, і бідну дівчину відвезли, не давши сказати про свої почуття. Деста заманює в засідку і важко ранить проученний їм при знайомстві з Леонора нахаба. Одужавши, Деста шукає смерті на полях битв, але замість цього знаходить славу відчайдушного рубаки. Після закінчення походу молоді люди повертаються до Франції. Вервіль закохується у свою сусідку, мадемуазель Салданна. Її батьки померли, а самодур брат хоче відправити її і другу сестру в монастир, щоб не витрачатися на придане. Деста супроводжує одного на таємне побачення. Несподівано з'являється Салданья - це, виявляється, римський недруг нашого героя. Починається бійка, Салданья легко поранений. Одужавши, він викликає Вервіля на дуель. За звичаєм того часу секундант Вервіля Деста змушений битися з секундантом Салданна. на жаль, це старший син його благодійника Сен-Фар. Юнак спочатку щадить супротивника, але той підло зловживає цим. Щоб не загинути, Деста ранить його. Вервіль обеззброює Салданна. Справа улагоджується подвійний весіллям - Вервіль одружується на своїй коханій, Сен-Фар - з її сестрою. Ображений Деста, незважаючи на вмовляння друга, залишає будинок барона д Арк. Він знову направляється до Італії і в дорозі зустрічає свою кохану та її матір. Вони шукають батька Леонори, проте пошуки їх безуспішні, до того ж у них вкрали всі гроші. Деста вирішує супроводжувати їх.

Під час розшуків мати Леонори вмирає. Грабіжники викрадають у Деста прикрашений діамантами портрет батька його коханої - доказ її