Провівши Серпиліна, підполковник Павло Артем'єв повертається до Генштабу і дізнається, що його розшукує жінка на прізвище Овсяннікова. Сподіваючись отримати відомості про сестрі Маші, Артем'єв їде за вказаною в записці адресою, в будинок, де до війни жила жінка, яку він любив, проте зумів забути, коли Надя вийшла заміж за іншого.

... Війна почалася для Артем'єва під Москвою, де він командував полком, а до цього він з 1939 р. служив в Забайкаллі. У Генштаб Артем'єв потрапив після важкого поранення в ногу. Наслідки цього поранення все ще дають про себе знати, проте він, переймаючись своєї Ад'ютантська службою, мріє скоріше повернутися на фронт.

Таня повідомляє Артем'єву подробиці смерті його сестри, про загибель якої він дізнався ще рік тому, хоча не переставав сподіватися на помилковість цих відомостей. Таня і Маша воювали в одному партизанському загоні і були подругами. Вони зблизилися ще сильніше, коли з'ясувалося, що Машин чоловік Іван Синцов виніс Таню з оточення. Маша пішла на явку, проте в Смоленську так і не з'явилася; пізніше партизани дізналися про її розстріл. Таня також повідомляє про смерть Синцова, якого Артем'єв давно намагається розшукати. Вражений розповіддю Тані, Артем'єв вирішує допомогти їй: забезпечити продуктами, спробувати дістати квитки до Ташкента, де живуть в евакуації Таніни батьки. Виходячи з будинку, Артем'єв зустрічає встигла вже овдовіти Надю, а повернувшись до Генштабу, в черговий раз просить про відправку на фронт. Отримавши дозвіл і сподіваючись на посаду начальника штабу або командира полку, Артем'єв продовжує піклуватися про Таню: віддає їй Машини наряди, які можна буде обміняти на їжу, організує переговори з Ташкентом, - Таня дізнається про смерть батька і загибелі брата і про те, що її чоловік Микола Колчин знаходиться в тилу. Артем'єв відвозить Таню на вокзал, і, прощаючись з ним, вона раптом починає відчувати до цього самотньому, що рветься на фронт людині щось більше, ніж просто подяку. А він, здивувавшись цієї раптової зміни, замислюється над тим, що ще раз, безглуздо і нестримно, пронеслося його власне щастя, яке він знову не впізнав і прийняв за чуже. І з цими думками Артем'єв дзвонить Наді.

... Синцов був поранений через тиждень після Малініна. Ще в госпіталі він почав наводити довідки про Маші, Малініна і Артем'єва, але так нічого і не дізнався. Виписавшись, він вступив до школи молодших лейтенантів, воював в декількох дивізіях, в тому числі в Сталінграді, вступив заново в партію і після чергового поранення отримав посаду комбата в 111-й дивізії, незабаром після того, як з неї пішов Серпилін.

Синцов приходить в дивізію перед самим початком наступу. Незабаром його викликає до себе комісар полку Левашов і знайомить з журналістами з Москви, в одному з яких Синцов дізнається Люсина. В ході бою Синцов отримує поранення, однак комдив Кузьмич заступається за нього перед командиром полку, і Синцов залишається на передовій.

Продовжуючи думати про Артем'єва, Таня приїжджає в Ташкент. На вокзалі її зустрічає чоловік, з яким Таня фактично розійшлася ще до війни. Вважаючи Таню загиблої, він одружився з іншою, і цей шлюб забезпечив Колчин броню. Прямо з вокзалу Таня йде до матері на завод і там знайомиться з парторгом Олексієм Денисовичем Малініним. Після свого поранення Малінін дев'ять місяців провів у госпіталях і переніс три операції, проте його здоров'я підірвана остаточно і про повернення на фронт, про що так мріє Малінін, не може бути й мови. Малінін приймає в Тані живу участь, надає допомогу її матері та, викликавши до себе Колчина, домагається його відправки на фронт. Незабаром Тані приходить виклик від Серпиліна, і вона їде. Прийшовши до Серпиліна на прийом, Таня зустрічає там Артем'єва і розуміє, що нічого, крім дружніх почуттів, той до неї не відчуває. Серпилін довершує розгром, повідомивши, що через тиждень, після того як Артем'єв на посаді помічника начальника оперативного відділу прибув на фронт, до нього під виглядом дружини прилетіла «одна нахабна молодичка з Москви», і від гніву начальства Артем'єва врятувало тільки те, що він, на думку Серпиліна, зразковий офіцер. Зрозумівши, що це була Надя, Таня ставить хрест на своєму захопленні і відправляється на роботу в санчастину. У перший же день вона їде приймати табір наших військовополонених і несподівано стикається там з Синцова, який брав участь у визволенні цього концтабору, а тепер розшукує свого лейтенанта. Розповідь про Машиною загибелі не стає для Синцова новиною: він уже про все знає від Артем'єва, що прочитав у «Червоній зірці» замітку про комбаті - колишньому журналісті, і відшукав шурина. Повернувшись у батальйон, Синцов застає приїхав ночувати до нього Артем'єва. Визнаючи, що Таня відмінна жінка, на яких треба одружуватися, якщо не бути дурнем, Павло розповідає про несподіваний приїзд до нього на фронт Наді і про те, що ця жінка, яку він колись любив, знову належить йому і буквально домагається стати його дружиною. Однак Синцов, зі шкільної лави почуває до Наді антипатію, бачить в її діях розрахунок: тридцятирічний Артем'єв вже став полковником, а якщо не уб'ють, може стати і генералом.

Вскоре у Кузьмича открывается старая рана, и командарм