Короткий переказ твору Дороги Фландрії (Клод Симон)

Вперше з героями роману автор знайомить нас напередодні того, як вони у складі французьких військ, які ведуть бойові дії проти фашистських завойовників у Фландрії, відступають, виявляються захопленими в полон і відправленими в концентраційний табір для військовополонених на території Німеччини.

Головні герої оповідання - молода людина на ім'я Жорж, капітан де Рейшак, його далекий родич і командир, а також їх товариші по службі Блюм і Іглезіа, колишній жокей де Рейшака, а тепер його ординарець. Сюжет роману не має лінійної композиції. Він побудований на спогадах, припущеннях дійових осіб, а також на їх спробі зіставити події, що відбуваються на їхніх очах або закарбовані в їх пам'яті, з подіями півторастолітній давності.

Мати Жоржа, Сабіна, належить до бічної лінії старовинного дворянського роду де Рейшаков, ніж неймовірно пишається. Її сім'я живе в дістався їй у спадок фамільному замку. Серед інших реліквій і документів, зібраних Сабіною, в замку зберігається портрет одного з її предків, який, за переказами, через невірність дружини наклав на себе руки пострілом з пістолета і був знайдений в спальні прибігла на звук пострілу прислугою абсолютно голим. У дитинстві Жорж зі невиразною тривогою і страхом розглядав цей портрет в позолоченій рамі, тому що на чолі у зображеного на ньому предка була червона діра, звідки струменем стікала кров. У нескінченних історіях, розказаних йому Сабіною про де Рейшаках, йому видавався образ усього сімейства. Так що Жоржу навіть не було потреби зустрічатися з самим де Рейшаком, який залишився з усього роду абсолютно один, а за чотири роки до описуваних у романі подій одружився під скандальний шепотіння на Корінне, молоденької дівчини вельми сумнівної репутації. Вона змусила його вийти у відставку з військової служби, купити величезний чорний автомобіль для спільних поїздок, а їй - гоночну машину і скакового коня. Слідом за придбанням коні почалося її тісне спілкування з жокеєм Іглезіа, людиною досить непривабливим зовнішності, що викликало у де Рейшака пекучу ревнощі. Незабаром де Рейшак був покликаний в армію і, незважаючи на свої підозри, влаштував так, щоб жокей стад його ординарцем, тобто як і раніше залишився у нього в підпорядкуванні.

Жорж, опинившись в армії, потрапляє під командування де Рейшака, який отримує від Сабіни, матері Жоржа, лист з проханням подбати про її сина. Її лист валить Жоржа в лють. Він не встигає взяти участь в битвах, оскільки його загін змушений відступати під натиском супротивника. Спочатку це відбувається під проводом де Рейшака. Однак той все більше втрачає яке б то не було бажання виконувати свої командирські обов'язки. На думку Жоржа, всі його поведінка, його фаталізм і безтурботність перед обличчям небезпеки свідчать про його бажання покласти край своєму існуванню, оскільки тільки смерть Представляється йому виходом з того становища, в яке він сам себе поставив, одружившись чотири роки тому на Корінне.

Кавалерійський загін де Рейшака пересувається по Фландрії, спостерігаючи на всіх її дорогах сліди, залишені війною. Узбіччя усіяні трупами людей, тварин, речами, які їх господарі залишили на дорогах, будучи не в змозі носити їх за собою далі.

В одній селі, де загін зупиняється на привал, очікуючи наказів від командування, Жорж і його друзі спостерігають сутичку між двома чоловіками з-за молодої жінки, чоловік якої знаходиться на війні. Брат чоловіка з рушницею намагається віднадити від своєї невістки нахабного залицяльника і захистити честь сім'ї. Жорж, як йому здається, встигає помітити її молочно-блідий силует в передсвітанковий годину, а іншим разом - колисання фіранки, за якою вона? нібито недавно стояла, і цього йому вистачає, щоб у найважчі хвилини повною позбавлень життя згадувати цю дівчину і уявляти собі, що він не самотній і зігрітий теплом її любові.

Наказу від командування де Рейшаку дочекатися так і не вдається, і він вирішує вирушити разом зі своїм загоном на пошуки вцілілих частин французької армії. По дорозі в одному з сіл вони бачать траурну процесію. Всі її учасники беруть загін у багнети, і лише одна жінка, зглянувшись над кавалеристами, показує їм шлях, вільний від ворога. Незабаром з-за огорожі починає, строчити автомат. Рейшак, що сидить на коні, встигає лише оголити шаблю, але кулі наздоганяють його і він гине. Кавалеристи кидаються врозтіч, і Жорж продовжує шлях тільки з одним лише Іглезіа. Вони пробираються в порожній, як їм здається, будинок і хочуть підшукати в ньому для себе яку-небудь цивільний одяг. У будинку виявляється самотній старий, який лише після погроз погоджується дати її Жоржу і Іглезіа. Разом з ними він добирається до найближчого заїжджого двору, де всі троє, сп'янівши від ялівцевої горілки, проводять ніч.

На ранок Жорж і Іглезіа, відчувши наближення супротивника, намагаються сховатися в лісах. Але вислизнути їм не вдається, їх хапають і кидають у битком набитий полоненими французами вагон для перевезення худоби.Кожному, хто потрапляє в цей вагон, неймовірно повільно рухається у бік Німеччини, здається, що він не зможе дихати його смердючим, спертим повітрям більше кількох секунд. Без їжі і пиття Жоржу і Іглезіа належить провести тут довгі дні. Через деякий час в той же самий вагон потрапляє Блюм, товариш Жоржа по загону. Жорж ділить з ним останню окраєць хліба.

Всі троє незабаром опиняються в концентраційному таборі, де Жорясу і Іглезіа (Блюм через деякий час вмирає) належить провести п'ять років. У таборі життя тече за своїми законами. Полонених використовують на земляних роботах, виплачуючи їм жалюгідні табірні