Короткий переказ твору Камо грядеши? (Генрік Сенкевич)

Рим часів імператора Нерона, що загрузнув у злочинах та розпусті. До Петронія - письменникові, естетові, цінителю розкоші та насолод, «арбітрові витонченості», наближеному Нерона - є племінник, молодий і прекрасний воїн, патрицій Марк Вініцій. Юнак розповідає, що, повертаючись до Риму з війни проти парфян, він пошкодив руку і його, пораненого, взяв до себе в будинок сивочолий полководець Авл Плавт. Там Вініцій зачарувався юної Лігіей, схожою на тендітну темноволосу блакитнооку німфу. Вона - дочка царя лігійцев, які живуть у далеких північних лісах, і звали її на батьківщині Каллін. Дитиною потрапила вона до Риму як заручниця і виросла в будинку благородного Авла та його вірної, доброчесного дружини помпонами.Ставлячись до лігіі, як до рідної дочки, вони виховали її чистою, цнотливою і нітрохи не схожою на розпусних римлянок. Кажуть, сама молода, красива, спокійна і сумна Помпонія - християнка, але Петроній, наприклад, в це не вірить: всім відомо, що християни - страшні лиходії, Помпонія ж, обличчя якої немов випромінює світло, лиходійкою бути ніяк не може.

У будинку в Авла Вініцій наговорив лігіі багато палких слів, і в серці дівчини спалахнуло у відповідь почуття. Але вона чомусь намалювала на піску рибу ... втратив голову Вініцій готовий одружитися на лігіі. Але Петроній розповідає Нерону, що Вініцій закохався в худосочні заручницю-лігійку. Слова ці відразу відвертають самого імператора від дівчини - і він обіцяє Петронія забрати її до палацу і віддати Вініцій.

До палацу Лігію супроводжує велетень і силач Урс, лігіец, що потрапив до Рима разом з маленькою царівною і, як і вона, що став тут християнином.Увечері тріпотливу від страху дівчину ведуть на бенкет. На радість лігіі місце поряд з нею займає Вініцій. Незабаром, сп'янілий пристрастю і вином, він починає палко цілувати красуню, шепочучи, що завтра Нерон віддасть її йому. Підоспілий Урс отшвирівает Вініцій і забирає перелякану дівчину з піршественний зали.

Лігія ридає. Вона не бажає ставати наложницею Вініцій. Краще злидні, ніж розкіш і безчестя! Лігія вирішує втекти.

Дізнавшись про зникнення лігіі, Вініцій у сказі вбиває старого раба, виняньчила його. Вперше в житті хтось посмів чинити опір бажанням юного патриція! Збожеволівши від любові і відчаю, Вініцій розшукує Лігію.Петроній, співчуваючи племіннику, готовий подарувати йому свою прекрасну рабиню, золотоволосу грекиню Евніку. Але та настільки пристрасно молить не відсилати її з будинку, що здивований Петроній розуміє: дівчина закохана в нього самого! І відданість Евнікі торкає його серце. Евніка призводить хитрого грека Хілон - п'яницю та краснобая, шахрая, спостерігача і донощика, який береться знайти Лігію. Дізнавшись, що дівчина малювала на піску рибу, людина ця, схожий на мавпу та лисицю одночасно, відправляється на пошуки.

Незабаром він з'ясовує, що риба - таємний знак християн. Прикинувшись християнином, Хілон проникає в їхнє середовище і зустрічає лікаря Главку, родину якого свого часу видав розбійникам, а самого залишив помирати на дорозі. Тепер Хілон боїться, що Главк пізнає його, і намагається нацькувати на лікаря іншого християнина, простодушного силача Урбана, якому говорить, ніби Главк - шпигун імператора. По тому, як здригається гігант, коли Хілон випадково згадує ім'я лігіі, хитрий грек розуміє: Урбан - це Урс!

У Рим перебуває апостол Петро. На його нічне проповідь збираються всі християни міста. Хілон веде туди Вінниця, який сподівається зустріти там Лігію. Апостол Петро вражає юнака простотою і величчю. Особа старця світиться такою силою переконання, яка притаманна одній лише істині. Але проповідь Петра - це заперечення всієї звичної Вініцій життя. Однак розповідь про розп'яття і воскресіння Христа вражає молодого патриція. І він раптом розуміє, що християнка Лігія ніколи не стане його наложницею.Побачивши Лігію в натовпі, Вініцій милується одухотвореною красою дівчини і усвідомлює, що проти її віри вся його сила і відвага - ніщо.

Відправившись після проповіді слідом за Лігіей, Вініцій вривається до її оселі і намагається забрати дівчину, але Урс обрушує на голову патриція свій могутній кулак.

У бідній комірчині лігіі лікар Главк лікує Вініцій. Сама Лігія ніжно доглядає за юнаків. Той щасливий, не бажаючи залишати улюблену, він вирішує залишитися у християн і посилає за Хілон - єдиним, кому відомо, де зараз Вініцій. Побачивши Хілон, Главк впізнає в ньому негідника, що погубив всю його сім'ю, а Урс - старця, який нацьковував його на Главку. Хілон завиває від жаху, але з'явився апостол Петро відпускає грека з світом: Главк і Урс прощають ворога свого ...

Вражений Вініцій розмірковує про доброту і милосердя християн. Потім він впадає в забуття, і знов бачить він, що Лігія веде його туди, де сяє сонце.

Через кілька днів Вініцій відчуває, що пристрасть його замінюється глибокою істинною любов'ю. Але понівеченої Лігія, не сміючи любити язичника з вовчим римським серцем, вирішує розлучитися з хлопцем.

Вініцій повертається у свій будинок, але все навколо здається юнакові порожнім і нікчемним. Він сумує за лігіі - і часто згадує про дивовижну людину, з яким познайомився у християн, - про Павла з Тарсу. «Кожне слово його перетворює на прах всі основи нашого світу», - думає юнак. Душа його змінюється. Йому тепер огидно розпуста римської знаті, і на розкішному бенкеті він відкидає домагання імператриці Поппеї. Та зникає, зловісно сміючись. Вініцій ж мріє про лігіі. Несподівано до нього приходить обірваний Хілон і заявляє, що з гарячої любові до християн знову вистежив їх усіх.Розгніваний підлістю грека, Вініцій велить його висікти; потім протяжний Хілон веде юнака до нової оселі апостолів. Там Вініцій просить у Петра і Павла руки лігіі і обіцяє, що постарається зрозуміти