Сакович, пристрасно закохавшись, вирішує одружитися на дівчині. Вона ж водить його за ніс і, потоваришувавши з Оленькою, зізнається їй, що віддала своє серце відважному Бабінічу (під цим ім'ям відомий їй Кміціц).
А загін Кміціца, ураганом пронісся по Пруссії, з'єднується з хоругвою Володиєвського. Вони громлять війська Богуслава та Анджей, зустрівшись з князем на полі брані, перемагає ворога, але докінчити не наважується: той каже, що в разі своєї загибелі наказав вбити Оленьку.
А дівчата тим часом біжать із замку до літньої родичу Оленьки, россіенскому мечник Биллевич, який зібрав партизанський загін і теж воює зі шведами. У загоні Ануся красується з легкої шабелькою на шовковій перев'язі, розбивши сердець без ліку. Незабаром партизани входять у Любич, де все нагадує настраждався Оленьці про негідника Кміціце. А Ануся, почувши, як вихваляють все навколо відважного Бабініча, який геройствує в Литві, посилає йому два листи. Але один гонець потрапляє в руки шведів, а інший - до Саковичу, і той кидається мстити Анус за зраду. Загін Биллевич, зміцнившись у Волмонтовічах, рятує від розгрому лише йшов по сліду Саковича Кміціц. Розметавши бандитів, він мчить далі, навіть не дізнавшись, що завдяки йому вціліла та сама село, яку він колись спалив.
Після чергового бою Кміціц дивиться на своє військо і з гордістю думає, що низько вона впала - але зумів і піднятися! Він рветься до Оленьки, але гонець Сапєги наказує юнакові виступати на південь - битися з угорськими військами. «Не поїду!» - У розпачі кричить Кміціц, та все ж, розпрощавшись із щастям своїм, повертає коня на південь.
Восени 1657 р. Оленька, що збирається піти в монастир, бачить, як везуть в Любич вмираючого від ран Кміціца. Два тижні дівчина гаряче молиться за коханого - і незабаром зустрічається з видужуючим Анджеєм в костелі. Туди ж входять повернулися з війни литвини на чолі з Володиєвський і Заглоба.Ксьондз зачитує привезену паном Міхалом королівську грамоту, де описуються всі подвиги Кміціца-Бабініча і обіцяється йому високе місце упітского старости. Вражена Оленька цілує Анджею руку і вискакує з костелу. А незабаром вся округа мчить до неї в маєток - Кміціца сватати!Оленька, ридаючи, припадає до його колін, він же, блідий і щасливий, підхопивши її, притискає до своїх грудей. А пана Міхала чекає усміхнена Ануся ...
Довго і щасливо жив з Оленькою в Водоктах Кміціц, оточений загальною пошаною і любов'ю. Подейкували, правда, ніби він у всьому дружині слухняний, але пан Анджей того не соромився.
Про долю ж маленького лицаря розповідає заключна книга трилогії - роман «Пан Володиєвський» («Pan Wolodyjowski», ). Насилу переживши передчасну кончину Анус, пан Міхал продовжував служити вітчизні. Він зачарувався красунею Кшісей, але та віддала перевагу благородного шотландця Кетлінга, якому Польща стала другою батьківщиною. І лише з відважною Басею, покохала пана Міхала всім серцем, знайшов він нарешті своє щастя. Загинув ж героїчно - під уламками фортеці, яку підірвали вони з Кетлінгом, щоб не віддати ворогам Речі Посполитої.