Короткий переказ твору Хрестоносці (Генрік Сенкевич)

Події, до яких звернувся Сенкевич у романі «Хрестоносці», мали величезне значення як для історії Польщі, так і для сусідніх з нею слов'янських та балтійських народів, що стали об'єктом німецької феодальної агресії. Це вирішальний етап боротьби проти Тевтонського ордену, коли відбулася знаменита Грюнвальдська битва 1410 року, зламано була могутність та призупинено експансія розбійницького держави.

Тевтонський орден, або Орден хрестоносців, був німецьким католицьким духовно-лицарським орденом. Виник він у XII столітті, в епоху Хрестових походів, в Палестині. Папа Інокентій III затвердив його в 1198 році (тоді лицарі і стали носити білі плащі з чорним хрестом). Залишившись в Палестині не при справах, Орден спершу спробував влаштуватися (але безуспішно) в Трансільванії (Семиграддя), а потім йому вдалося в XIII столітті створити на чужих землях феодальне військово-колонізаційний держава. Почалося з того, що князь Конрад Мазовецький I (1187 або1188-1247), прагнучи за допомогою лицарів відобразити набіги сусідів, балтійського племені прусів, віддав Ордену в 1226 році свої володіння в Хелмінську землі (на правому березі Вісли в нижній її течії). Звідси хрестоносці почали підкорення прусів. До 1283 вся Пруссія виявилася під гнітом лицарів, які в самому початку колонізаторської походу домоглися від імператора, а незабаром і від тата булли, згідно з якою захоплені землі ставали власністю Ордену. Папа прийняв Орденське держава під своє заступництво.

Подальше його розширення йшло як за рахунок земель, де було нехрещене населення (Литва), так і за рахунок давно вже (у Х ст.) Прийняла католицтво Польщі, йшло методами насильницького захоплення і за допомогою інтриг, підкупу, обману, дипломатичних хитрувань. У Східній Прибалтиці Орден мав свій філіал: створений у 1237 році із залишків Ордена мечоносців Лівонський орден, підпорядковувався папської-єпископської влади землі латишів та естонців, який намагався просунутися і далі, але розбитий Олександром Невським в Льодовому побоїще 1242 року. До кінця XIV - початку XV століття володіння Тевтонського ордену (з ливонскими землями) простягалися від Леби до Нарви і займали територію у 200 000 кв. км.

У корчму «Лютий тур», в якій знаходяться Збишко і Мацько, прибуває княгиня зі слугами. Збишко, побачивши що знаходиться серед них Дануську, зачарований її красою і, дізнавшись, що мати її замучили хрестоносці, дає їй обітницю покласти до її ніг кілька павиних султанів (павині пір'я, що прикрашають шоломи хрестоносців) стаючи таким чином її лицарем.

У абатстві в Тинце Збишко молиться Богу, щоб той швидше послав йому хрестоносця, з яким він міг би поборотися. По дорозі до Кракова Збишко бачить хрестоносця і, думаючи що цей ворог посланий йому самим Богом, кидається на нього. Але раптом хтось ламає його спис і зупиняє коня. Це - Повалій з Тачева. Він повідомляє Збишко, що хрестоносець - Куно Ліштенштейн, посол Ордену. Повала радить Збишка молити Куно про пощаду, але Збишко відмовляється.

У Кракові Збишко саджають у в'язницю за образу посла, йому загрожує смертна кара. Коли його ведуть на ешафот, де вже чекає кат, Дануська накидає на нього покривало (це означає, що вона рятує його від смерті, але врятований повинен з нею одружитися). Мацько, який відправився до Мальборга, твердиню хрестоносців, щоб попросити у великого магістра милості для Збишка, був підстрелений в бору на кордоні розбійниками, але потім врятований Юранд.

Збишек, вийшовши на свободу, зустрічається з Юранд і просить дозволити йому одружитися з Дануське. Юранд, з незрозумілих причин, відмовляє.

Збишек і Мацько відправляються у свій родовий маєток Богданець. Під час попередніх набігів він був розорений і спалень майже дотла. У Мацько застряг наконечник стріли; щоб його витягнути, треба напитися ведмежого жиру (народний спосіб, наконечник вийде з тіла). Збишко вирушає на полювання. Він майже вбиває ведмедя, але в найвідповідальніший момент сковзається. Але тут йому на допомогу приходить Ягенка. Ведмідь убитий.Мацько п'є жир. Одного разу вночі наконечник виходить з нього, Мацько врятований.

Їдучи на війну, Мацько заклав свої землі абатові, свого родича. Зараз їх треба викупити. Хитрий Мацько влаштовує все так, що абат не бере грошей, а віддає назад землю безкоштовно.

Мацько і абат хочуть всіма силами одружити Збишко і Ягенку. У них нічого не виходить. Ягенка любить молодого лицаря усіма силами душі, а він, хоч йому і подобається Ягенка, вірний своїй Дануське.

Збишко, якого в Богданцев утримував тільки хворий дядько, коли Мацько одужав, став поспішати на кордон, виконувати обітницю, бити хрестоносців.Він їде з Богданцев. Ягенка, хвилюючись за коханого, відправляє в сліди Збишко чеха Главу, щоб той став його зброєносцем. По дорозі вони знайомляться з лицарем де Лорш, який перебуває в гостях у хрестоносців.

Шлях Збишко лежить в замок Цеханов, де знаходиться свита княгині і Дануська.

Полювання на тура: облава на величезну кількість звірів. Під кінець - тури.Збишко, бачачи, що один звір мчить до княгині і Дануське, кидається йому навперейми. Збишко поранений, де Лорш кидається йому на допомогу. Звіра кінчає чех Глава. Поранений Збишко повінчаний із Дануськой.

Хрестоносці домагаються біля князя видачі ним Юранд з Спихова (загін хрестоносців напав на землі Юранд й послав їй виклик на поєдинок; Юранд погодився за умови, вони що підуть з його земель та відішлють свої війська - тоді ми він з ними битися; але хрестоносці цього не зробили, а тому Юранд напав на них, побив, відігнав.). Князь відмовляє їм. Хрестоносці в сказі. Вони вирішують викрасти Дануську, бо знають, що батько шалено її любить. Що вони і здійснюють.

Ротгер, один з 4 лиходіїв, що здійснили цей підступний план, кидає виклик лицарям князя (він доводить, що хрестоносці непричетні до викрадення Дануські -