Короткий переказ твору Записки в головах (Сей Сьонагон)

Цю книгу замет про все, що пройшло перед моїми очима і хвилювало моє серце, я написала в тиші і самоті мого будинку ...

Весною - світанок.

Всі біліше краю гір, ось вони злегка освітилося світлом. Зворушені пурпуром хмари тонкими стрічками стеляться по небу.

Влітку - ніч.

Слів немає, вона прекрасна в місячну пору, а й безмісячні морок радує очі, коли в повітрі носяться незліченні світлячки ...

Восени - сутінки.

Західне сонце, кидаючи яскраві промені, наближається до зубців гір. Ворони, по три, по чотири, по дві, поспішають до своїх гнізд - яке сумне чарівність!Сонце зайде, і все повно невимовною печалі: шум вітру, дзвін цикад ...

Зимою - ранній ранок.

Свіжий сніг, годі й говорити, прекрасний, білий іній теж, але чудово і морозний ранок без снігу. Похапцем запалюють вогонь, вносять палаючі вугілля - так і відчуваєш зиму! Прекрасна пора четвертої місяця під час святкування Камо. Парадні каптани шляхетних сановників, вищих придворних різняться між собою лише за відтінком пурпуру, більш темному і світлішого. Нижні одягу - з білого шовку. Так і віє прохолодою, негуста листя на деревах молодо зеленіє. А ввечері набіжать легкі хмари, десь на віддалі ховається крик зозулі, такий неясний, немов здається тобі ... Але як хвилює він серце! Молоді дівчата - учасниці урочистої ходи - вже вимили і причесали волосся, в домі панує передсвяткова суєта - то зав'язки порвалися, то сандалі не ті. Матері, тітки, сестри - все парадно прибрані - супроводжують дівчат, кожна пристойно своєму рангу. Блискуча процесія!

Трапляється, що люди називають одне і те ж різними іменами. Слова несхожі, а сенс один. Мова ченця. Мова чоловіки. Мова жінки.

Небагатослівність чудово.

Пані кішка, що служила при дворі, шанобливо іменувалася пані мебу, государиня особливо любила її. Одного разу мамка, приставлена до пані кішці, гримнула на неї, коли та дрімала на сонечку, і веліла собаці Окінамаро вкусити її. Дурний пес кинувся на кішку, а та вислизнула в покої імператора - і шмиг до нього за пазуху. Імператор здивувався, велів покарати недбайливу мамку, а пса побити і заслати на Собачий острів. Пса вигнали за ворота. Зовсім недавно, в третій день третього місяця, він гордовито простував у процесії, голова прикрашена квітами персика, а на спині - гілка квітучої вишні. Опівдні почули ми жалібне виття собаки, то Окінамаро потихеньку повернувся із заслання. На нього накинулися і знову викинули. Опівночі якийсь пес, опухлий, побитий до невпізнання, опинився під верандою. Наближені государині ворожили і не могли зрозуміти, він чи не він. А бідний пес затремтів, сльози так і потекли з його очей. Значить, все-таки Окінамаро, Поклавши дзеркало, я вигукнула: «Окінамаро!» І пес радісно загавкав, государиня посміхнулася, і сам імператор завітав до нас, дізнавшись, що трапилося, і простив собачку. Як він заплакав, почувши слова серцевого участі! Але ж це була проста собака. Те, що наводить смуток.

Собака, яка виє серед білого дня.

Зимовий одяг кольору червоної сливи в пору третьої чи четвертої місяця.

Кімната для пологів, де померла дитина.

Чекаєш всю ніч. Вже видніється світанок, як раптом тихий стук у двері.Серце твоє забилося сильніше, посилаєш людей до воріт дізнатися, хто завітав, але виявляється, там не той, кого ти чекаєш, а людина, абсолютно байдужий тобі.

Або ось ще.

У жвавий будинок ревнителя моди приносять вірш в старому смаку, без особливих красот, написаний у хвилину нудьги старим, безнадійно відстали від віку.

Довгі дощі в останній місяць року.

Те, над чим сміються.

Обвалився огорожа.

Людина, який уславився великим добряком.

Те, що докучає.

Гість, що без кінця просторікує, коли тобі ніколи. Якщо можеш з ним не рахуватися, спровадити його швидше без довгих церемоній. А якщо гість - людина значний?

Розтираєш паличку туші, а до тушечніце прилип волосок. Або в туш потрапив камінчик і дряпає слух: скрип-скрип.

Те, що дорого як спогад. Засохле листя мальви. Іграшкова начиння для ляльок.

У тужливий день, коли ллють дощі, несподівано знайдеш старий лист від того, хто був тобі твій.

Те, що радує серце,

Серце радіє, коли пишеш на білій, чистій папері такої тонкої пензлем, що здається, вона й сліду не залишить. Кручені м'які нитки прекрасного шовку.Ковток води посеред ночі, коли прокинешся від сну. Квіти на гілках дерев.

Найпрекрасніший весняний цвіт червоних відтінків: від блідо-рожевого до густо-червоного. У темній зелені помаранчі сліпуче червоніють квіти. З чим порівняти їх принадність на другий ранок після дощу. Помаранча нерозлучний із зозулею і тим особливо доріг людям. Квітка груші дуже скромний, але в Китаї про нього складають вірші. Вдивімося - і в самому справі на кінцях його пелюсток лежить рожевий відсвіт, такий легкий, що здається, очі тебе обманюють.

Те, що витончено красиво.

Біла накидка, підбита білим, поверх блідо-лілового плаття.

Яйця дикого гусака.

Обсипаний снігом сливовий колір.

Миловидний дитина, яка їсть суницю.

У пору сьомого місяця дмуть вихори, шумлять дощі. Майже весь час стоїть холодна погода, забудеш про літній віялі. Але дуже приємно буває подрімати вдень, накинувши на голову одяг на тонкій ватяною підкладці, ще зберігає слабкий запах поту.

Те, що у розладі один з одним. Сніг на жалюгідній халупі.

Беззуба жінка кусає сливу і морщиться: кисло. Жінка з самих низів суспільства наділа на себе пурпурні шаровари. У наш час, втім, це бачиш на кожному кроці.

Чоловіка повинен супроводжувати ескорт. Самі чарівні красені нічого не варті в моїх очах, якщо за ними не слід свита.

Дитина гралася з саморобним цибулею і хлистіком. Він був чарівний! Мені так хотілося зупинити екіпаж і обійняти його.

Залишаючи на світанку кохану, чоловік не повинен занадто піклуватися про своє вбрання. У