Короткий переказ твору Диявол і Господь Бог (Жан-Поль Сартр)

Дія відбувається в розвернутій селянською війною Німеччині XVI ст. Однак історія для автора - всього лише фон, герої, обряди в старовинні костюми, мислять цілком сучасно, намагаючись відповісти на одвічні питання: що є Добро і Зло, в чому полягає свобода людської особистості.

Гец - розпусник, богохульник, полководець-бандит, незаконнонароджений, разом з братом, лицарем Конрадом бореться проти архієпископа. Але варто архієпископу пообіцяти Гецу віддати йому володіння брата, якщо той перейде на його бік, як Гец зраджує Конрада, вбиває його під час битви і разом з людьми архієпископа тримає в облозі бунтівний місто Вормс.

У місті голод, народ озлоблений, священики зачинилися у храмі. Вулицями розгублено блукає єдиний священик Генріх. Він завжди втішав бідняків, тому його не чіпали. Але зараз його вмовляння вдаватись до Господа і любити ближнього не знаходять відгуку у городян. Їм набагато зрозуміліше слова їхнього ватажка, пекаря Насті, що закликає боротися до останнього.

У надії знайти хліб голодна біднота руйнує замок єпископа і вбиває його власника. Але єпископ сказав правду: комори замку порожні. Значить, погроми будуть продовжуватися і наступними жертвами стануть священики.Вмираючи, єпископ вручає Генріху ключ від підземного ходу в місто. Генріх опиняється перед вибором: «Бідняки вб'ють священиків - або Гец вб'є бідняків. Двісті священиків чи двадцять тисяч чоловік ». Віддавши ключ Гецу, Генріх зрадить городян і врятує слуг Господніх. Чиї житті важливіше?У відчаї Генріх йде в табір Геца.

Генріха призводять до Гецу, для священика здається, що перед ним сам диявол, і він відмовляється віддати ключ. Але Гец впевнений, що «поп зрадить», він відчуває в ньому споріднену душу. Як і Гец, Генріх - незаконнонароджений; він намагається постійно творити Добро, він сповнений любові до людей, але результат і у нього, і в кровожерного Геца один: зло і несправедливість.

До Гецу приходить банкір і просить його не руйнувати місто; натомість він пропонує Гецу величезний викуп. Гец відмовляється: він хоче захопити місто «заради Зла», бо всі Ласкаво вже зроблено Господом. У табір приходить Насті. Він просить Геца стати на чолі бунтівних селян, але і ця пропозиція Гец зустрічає відмовою. Йому нецікаво битися з аристократами: «Бог - єдиний гідний противник».

«Я творю Зло заради Зла, - гордовито заявляє Гец, - всі ж інші творять Зло з сластолюбства чи користі». Але це не має ніякого значення, заперечує йому Генріх, адже це «Бог побажав, щоб Ласкаво стало неможливим на землі», а отже, ніде немає ні Добра, ні справедливості. «Земля смердить до самих Зірок!»

«Значить, всі люди творять Зло?» - Запитує Гец. Все, відповідає йому Генріх.Що ж, тоді він, Гец, буде творити Добро. Гец укладає з Генріхом парі строком на рік і один день: протягом цього терміну він зобов'язується робити виключно Ласкаво ... І щоб наостанок «притиснути Бога до стінки», Гец пропонує зіграти в кості на місто. Якщо він виграє, то спалить місто, і Бог буде за це у відповіді, а якщо програє, то пощадить місто. Катерина, коханка Геца, яку він колись згвалтував, грає і виграє. Гец йде творити Добро, Генріх йде за ним - щоб самому судити справи Геца.

Заступивши у володіння землями брата, Гец роздає їх селянам. Але селяни бояться брати панські землі: вони не вірять у щирість намірів Геца. Барони - сусіди Геца б'ють його: адже їх селяни можуть зажадати, щоб вони теж віддали свої володіння. Гец ухиляється від ударів, але не опирається.

До Гецу приходить Насті. Він теж просить його залишити собі землі: «Якщо ти нам бажаєш добра, сиди спокійно і не затівай змін». Спалахнув в невідповідну хвилину заколот заздалегідь приречений на поразку, Насті ж хоче перемогти, а для цього потрібно як слід підготуватися. Але Гец не дослухається йому: він полюбив всіх людей, і тому він роздасть свої землі та побудує на них Місто Сонця.

Селяни збираються біля церкви. З'являється Гец. Він запитує селян, чому вони як і раніше несуть йому в комору оброк, коли він ясно всім сказав, що більше не буде ні оброку, ні повинностей. «Поки залишимо все як є», - відповідають йому селяни, адже «у кожного своє місце». Тут з'являються ченці і, немов ярмаркові зазивали, з жартами і примовками продають індульгенції. Гец намагається зупинити їх, але його ніхто не слухає: товар йде нарозхват.

За індульгенцією приходить прокажений. Щоб довести свою безмежну любов до людей, Гец цілує його, але його поцілунок викликає лише огиду - як у прокаженого, так і у скупчилися навколо селян. Зате, коли чернець дарує прокаженому відпущення. всі приходять в захват. «Господи, покажи мені шлях до їхніх сердець!» - У розпачі вигукує Гец.

З'являється Генріх. Він більше не священик - він обмовив себе, і його позбавили права здійснювати обряди. Тепер він, наче тінь, слідує за Гецем.Генріх повідомляє Гецу, що Катерина смертельно хвора. Вона любить Геца, але його торкнулася благодать, і він «дав Катерині гаманець і прогнав її. Ось від чого вона вмирає ». Намагаючись полегшити страждання Катерини, Гец заявляє, що бере всі її гріхи на себе. Кидаючись до розп'яття, він благає Христа дозволити йому носити стигмати і, не дочекавшись відповіді, сам завдає собі рани. Побачивши кров, струмливу по її руках, селяни падають на коліна. Вони нарешті повірили Гецу. «Сьогодні для всіх починається царство боже. Ми побудуємо Місто Сонця », - каже їм Гец. Катерина вмирає.

У селі Геца панує загальна любов, «ніхто не п'є, ніхто не краде», чоловіки не б'ють дружин, батьки - дітей. Селяни тут щасливі «не тільки