З'являється Гец, потім Насті. Спалахнув заколот, і в ньому повинен Гец; він довів селянам, що вони «можуть обійтися без попів, і тепер всюди з'явилися проповідники люті, вони закликають до помсти». У заколотників немає ні зброї, ні грошей, ні воєначальників. Насті пропонує Гецу очолити селянське військо - він же «кращий полководець Німеччини». Адже війна все одно знайде його. Гец коливається. Погодитися - значить знову «вішати всіх підряд для остраху - правого й винуватого», платити за перемогу тисячами життів.

І ше ж Гец йде до людей, "щоб врятувати світ», перед відходом наказуючи своїм селянам не вплутуватися ні в які бійки: «Якщо вам стануть загрожувати, відповідайте на погрози любов'ю. Пам'ятайте, брати мої, пам'ятайте: любов змусить відступити війну ». Впевнений, що це Бог направляє його кроки, він йде битися в ім'я любові.

Входить Генріх з квітами на капелюсі. Він повідомляє Гецу, що селяни шукають його, щоб убити. На питання, звідки він це знає, Генріх вказує на диявола, безмовно стоїть у нього за плечима. З деяких пір ця парочка нерозлучна. Генріх доводить Гецу, що все добро, яке він зробив, на ділі обернулося злом ще більшим, аніж тоді, коли він просто творив зло. Бо Богові плювати на нього. «Людина - ніщо». У відповідь Гец повідомляє йому своє відкриття, або, за його визначенням, «найбільше шахрайство» - Бога немає. І тому він починає своє життя спочатку. Вражений Генріх, відчуваючи його правоту, вмирає. «Комедія добра закінчилася вбивством», - констатує Гец.

Гец бере на себе командування військом: заколює відмовився підкорятися йому начальника, наказує вішати дезертирів. «Ось і почалося царство людини на землі», - говорить він переляканому Насті. Гец не має наміру відступати: він змусить людей тремтіти перед ним, раз немає іншого способу любити їх, він буде самотній, раз немає іншого способу бути разом з усіма.«Йде війна - я буду воювати», - підсумовує він.