Короткий переказ твору Мухи (Жан-Поль Сартр)

На головній площі Аргоса варто обліплена мухами статуя Юпітера, Відмахуючись від великих жирних мух, входить Орест. З палацу несуться страшні крики.

П'ятнадцять років тому Клітемнестра, мати Ореста і Електри, і її коханець Егіоф вбили їхнього батька Агамемнона. Егісф хотів убити і Ореста, але хлопчикові вдалося врятуватися. І ось тепер вихований у далеких краях Орест з цікавістю вступає в рідне місто.

Входить переодягнений городянином Юпітер. Він роз'яснює Оресту, що сьогодні день мертвих, і крики означають, що церемонія почалася:

жителі міста на чолі з царем і царицею каються і молять своїх мерців пробачити їх.

По місту ходять чутки, що син Агамемнона Орест залишився живий, речі, помічає Юпітер, якби він випадково зустрів цього Ореста, то сказав би йому: «Тутешні жителі великі грішники, але вони вступили на шлях спокутування.Залиште їх в спокої, молода людина, залиште їх у спокої, поставтеся з повагою до муках, які вони на себе взяли, ідіть подобру-поздорову. Ви непричетні до злочину і не можете розділити їх покаяння. Ваша зухвала невинність відокремлює вас від них, як глибокий рів ».

Юпітер йде. Орест в розгубленості: він не знає, що відповісти незнайомцю, місто, де він по праву міг бути царем, йому чужий, йому немає в ньому місця.Орест вирішує виїхати.

З'являється Електра. Орест заговорює з неї, і та розповідає чужинцю про свою ненависть до Клітемнестрі та Егасфу. Електра самотня, у неї немає подруг, її ніхто не любить. Але вона живе надією - чекає однієї людини ...

Входить цариця Клітемнестра. Вона просить Електру одягатися в жалобу: скоро почнеться офіційна церемонія покаяння. Помітивши Ореста, Клітемнестра дивується: мандрівники, як правило, об'їжджають місто стороною, «для них наше покаяння - чума, вони бояться зарази».

Електра глузливо попереджає Ореста, що публічно каятися - національний спорт аргивян, всі вже напам'ять знають злочину один одного. А вже злочину цариці - «це злочини офіційні, що лежать, можна сказати, в основі державного устрою». Щороку в день вбивства Агамемнона народ йде до

печері, яка, як кажуть, повідомляється з пеклом. Величезний камінь, що закриває вхід до неї, відвалюють в бік, і мертвяки, «як кажуть, піднімаються з пекла і розходяться по місту». А жителі готують для них столи і стільці, стелять постелі. Втім, вона, Електра, не збирається брати участі в цих безглуздих іграх. Це не її мерці.

Електра йде. Слідом за нею, побажавши Оресту скоріше втекти з міста, йде і Клітемнестра. З'являється Юпітер. Дізнавшись, що Орест зібрався їхати, він пропонує йому пару коней за подібною ціною. Орест відповідає, що передумав.

Народ товпиться перед зачиненими печерою. З'являються Егісф і Клітемнестра. Відвалюють камінь, і Егісф, ставши перед чорною дірою, звертається до померлих з покаянної промовою. Несподівано з'являється Електра в блюзнірсько білій сукні. Вона закликає мешканців припинити каятися і почати жити простими людськими радощами. А мертві нехай живуть в серцях тих, хто любив їх, але не тягнуть їх за собою в могилу. Тут брила, що закривала вхід у печеру, з гуркотом котиться вниз. Натовп ціпеніє від страху, а потім рветься розправитися з возмутітельніцей спокою. Егісф зупиняє розлючених городян, нагадавши їм, що закон забороняє карати в день свята.

Всі виходять, на сцені тільки Орест і Електра, Електра палає жагою помсти.Відкрившись сестрі, Орест починає вмовляти її відмовитися від помсти і виїхати разом з ним. Однак Електра непохитна. Тоді, бажаючи завоювати любов сестри і право на громадянство в наскрізь пропахлому мертвечиною Аргосі, Орест погоджується «звалити на плечі тяжкий злочин» і позбавити жителів від царя і цариці, які насильно змушують людей весь час пам'ятати про здійснених ними злодіяння.

У тронному залі палацу стоїть моторошна закривавлена статуя Юпітера. У її підніжжя ховаються Орест і Електра. Навколо рояться мухи. Входять Клітемнестра і Егісф. Обидва смертельно втомилися від ними ж придуманій церемонії. Цариця йде, а Егісф звертається до статуї Юпітера з проханням дарувати йому спокій.

З темряви з оголеним мечем вискакує Орест. Він пропонує Егісфу захищатися, але той відмовляється - він хоче, щоб Орест став убивцею. Орест вбиває царя, а потім рветься до кімнати цариці. Електра хоче його утримати - «вона вже не може пошкодити ...». Тоді Орест йде сам.

Електра дивиться на труп Егісфа і не розуміє: невже вона цього хотіла? Він помер, але разом з ним померла і її ненависть. Лунає крик Клітемнестри. «Ну ось, мої вороги мертві. Багато років я заздалегідь раділа цій смерті, тепер лещата стиснули моє серце. Невже я дурила себе п'ятнадцять років? »- Запитує Електра. Повертається Орест, руки у нього в крові. Орест відчуває себе вільним, він зробив добру справу і готовий нести тягар вбивства, так як в цьому тягаря - її свобода.

Рої жирних мух оточують брата і сестру. Це еринії, богині докорів совісті.Електра веде брата в святилище Аполлона, щоб захистити його від людей і мух.

Орест і Електра сплять біля підніжжя статуї Аполлона. Навколо них хороводом розташувалися Ерін. Брат і сестра пробуджуються. Немов величезні гнойові мухи, починають пробуджуватися Ерін.

Поглянувши на сестру, Орест з жахом виявляє, що за ніч вона стала дивно схожа на Клітемнестру. І це не дивно:

вона, як і мати, стала свідком страшного злочину. Потираючи лапки, Ерін в шаленому танці кружляють навколо Ореста і Електри Електра жалкує про скоєне, Орест вмовляє сестру не каятися 'щоб відчути себе остаточно вільним, він бере всю відповідальність на себе.

Увійшовши Юпітер утихомирює іриній. Він не збирається карати Ореста і Електру, йому просто потрібна «крапелька каяття». Юпітер переконує Електру в тому, що вона не хотіла вбивати, просто в дитинстві вона весь час грала у вбивство, адже