Короткий переказ твору Княжна Зізі (Володимир Одоєвський)

До княжні Зізі в суспільстві ставляться з упередженням. Її ім'я часто повторювалося у вітальні мого опікуна. Компаньйонка тітоньки, небагата вдова Марія Іванівна, розповіла її історію.

Княжна Зізі жила разом з матінкою і старшою сестрою Лідією. Стара княгиня весь час хворіла, І княжна у листах до Маші постійно скаржилася на нудьгу.Влітку ще виїжджали в Симонов монастир, а взимку - хоч плач. Одна втіха було у княжни - читати книги. Вона читала всього Карамзіна, читала «Кларіссу», яку матінка міцно замикала в шафу, весь «Вісник Європи» ... А над усім сподобалися їй чудові вірші Жуковського і Пушкіна.

Тим часом стара княгиня випадково познайомилася з молодим чоловіком, дуже приємним і ввічливою. Володимир Лук'янович Городків став бувати в будинку, навіть розвеселив княгиню, і вона з'їздила з дочками до Гостинного двору. Але потім княжні знову довелося страждати. Матінка постійно відсилала її з вітальні під різними приводами, як тільки Городків з'являвся. Як же гірко було княжні сидіти нагорі за наказом матері, поки Городків, веселий, сміхотливий, займає матінку з Лідією. Нарешті Зізі зрозуміла: мати хоче, щоб Лідія, як старша, вийшла заміж раніше. І ще: що сама вона давно і пристрасно закохалася у Володимира Лук'яновича. В день заручин княжні стало погано, і навіть довелося викликати лікаря А незабаром після весілля померла мати, взявши з Зізі слово дбати про Лідію і її дітей. Так і вийшло.Усім господарством у будинку заправляла Зізі. Вона піклувалася про всі життєві дрібниці, про домашньому затишку, про зручності Городкова Вона майже самовладно управлялася з господарством і слугами - сестра в це не вникала. Натомість у будинку був порядок, і Городків був всім задоволений.Вечорами він навіть віддавав звіт Зінаїді в управлінні маєтком.

З кожним днем прихильність Зізі до Городкова зростала. З б'ється серцем і з холодною рішучістю йшла Зізі після вечірніх бесід в свою кімнату і кидалася на своє ліжко. Коли у Лідії народилася донька, Зізі присвятила себе служінню племінниці. Але ось як-то стара приятелька Зізі, Марія Іванівна, відправила до неї лист з Казані зі своїм знайомим Радецьким, що їхав до Москви. Це був пристойний молода людина, непоганий собою, не без стану, він писав вірші і мав характером романтичним. Радецький закохався без пам'яті в Зінаїду. Він став бувати в будинку майже кожен день, розмовляв з княжною подовгу і про все. Але якось випадково Радецький посварився з Городкова, і йому відмовили від будинку Коли б він не приїхав - господарів немає. Випадок допоміг йому: княжна пішла до церкви, і слуги, задобрений полтинник, сказали, де її шукати. Радецький дійсно знайшов Зізі в напівтемній церкви за стовпом. Вона стояла на колінах і гаряче молилася. На її обличчі були сльози.І важко було повірити, що це - тільки від однієї побожності. Ні, таємна скорбота виражалася в ній безсумнівно. Закоханий юнак зупинив княжну після служби, заговорив з нею і зізнався у своїх почуттях.

Здавалося, сам вечір, тихий, спокійний, останні промені сонця, осяює обличчя княжни, розташовували до відвертості. Княжна задумалася над словами молодої людини, над його визнанням. Ймовірно, в глибині душі вона і сама відчувала себе нещасною. Княжна не дала рішучої відповіді, але обіцяла через кілька годин надіслати додому до нього записку. Не минуло й півгодини, як він отримав лист зі згодою і побажанням зробити шлюб як можна швидше. Радецький вже хотів трохи світло клопотати про вінчання, щоб завтра ж зробити шлюб. Але раптом приходить новий лист від княжни з вибаченнями, що вона не любить його і не може стати його дружиною.Радецький тут же поїхав. Але він підозрював, що рішення княжни було прийнято не без участі Городкова, якого вона обожнювала, а він вважав злим генієм своєї коханої. Справа ж було так. Коли княжна, бліда і тремтяча, зважилася оголосити Лідії та її чоловікові про те, що виходить заміж, її сестра зареготала, а Городків зблід. Після того він прийшов до Зінаїди як би для того, щоб подбати про її маєтку, про її придане. Княжна почала з жаром від усього відмовлятися ... Городків із зусиллям сказав, що це було б непристойно, що сама княжна про це пошкодує ... і потім нова прихильність витіснить колишні ... Це був натяк на теплі відносини між Городкова і княжною, що встановилися останнім часом. Городків називав її єдиним другом, справжньою матір'ю Пашенько. Згадати все це в ту хвилину, коли вона зважилася було вийти заміж, покинути цей будинок, цього чоловіка - єдиного, кого вона любила - і не мала права любити ... Все це було вище її сил.На другий день вранці вона відмовила Радецькому.

Але тут нове пригода зажадало всіх сил і всього мужності княжни. Лідія була знову вагітна. Але вона продовжувала, незважаючи на поради лікарів, їздити на бали та танцювати. Нарешті вона захворіла. Доктора скликали консиліум.Лідія викинула, і стан її зробилося дуже небезпечним. Вона відчувала, що їй недовго залишилося жити. Іноді вона просила Зінаїду стати дружиною Городкова після її смерті. Іноді ж на неї знаходила ревнощі, і вона звинувачувала чоловіка і Зінаїду в тому, що вони тільки і чекають її смерті. А в цей час Марія Іванівна в Казані дізналася дещо про таємні наміри Городкова і про справжній стан маєтку Зізі і Лідії. Вона відіслала подрузі оригінал листа Городкова, з якого випливало, що він продає маєток частинами, задешево, аби отримати гроші готівкою. Він хоче отримати своє, окреме - а разом з тим скористатися і другою половиною маєтку,