Короткий переказ твору Консуело (Жорж Санд)

Дія розгортається в 40-50 рр..ст. Разом з його героїнею, видатною співачкою Консуело, читач з сонячної Венеції потрапляє в похмурий Богемський ліс, іде по дорогах Чехії, Австрії і Пруссії.

Консуело, дочка циганки, що не знала свого батька, від природи наділена надзвичайними музичними здібностями і володіє чудовим голосом.Працьовита і скромна, вона стає улюбленою ученицею відомого педагога-музиканта Порпори, який, вгадавши в ній справжній талант, безкоштовно дає їй уроки. Мати дівчинки померла, і вона живе одна, її опікується хлопчик-сирота Андзолетто, що також володіє чудовим голосом, але не має ні посидючості, ні старання Консуело. Діти люблять один одного чистою, невинною любов'ю.

Вступивши в пору юності, Андзолетто стає справжнім красенем, Консуело, яку раніше вважали поганулею, також надзвичайно покращала. Андзолетто звикає до легких перемог - як над жінками, так і на музичному терені. Його покровитель, граф Дзустіньяні, запрошує його до себе в театр. Спів Андзолетто прихильно зустрінуте в салонах Венеції.

Майже одночасно з Андзолетто дебютує Консуело, після виступу якої всі розуміють, що їй немає рівних ні за майстерністю, ні по голосу. Консуело чужа марнославству, в душі ж Андзолетто прокидається заздрість.

Дружні почуття, що живляться Андзолетто до подруги дитинства, переростають в пристрасть. Консуело згодна стати його дружиною, але Андзолетто і думати не хоче про законному шлюбі, намагаючись переконати кохану, що це завадить їх артистичній кар'єрі. Консуело згодна чекати. Її цільною і ясною натурі неприємні брехня і лицемірство, в той час як її друг давно звик хитрувати і вивертатися. Ось і зараз він потай від Консуело завів інтрижку з примадонною, коханкою графа Дзустіньяні Коріллой. При цьому він утішає себе тим, що Консуело сподобалася графу Дзустіньяні, а значить, той неодмінно зробить її своєю коханкою. Тому він, Андзолетто, має право відбити у графа його кохану.

Корілла все більше закохується в Андзолетто, влаштовує йому сцени ревнощів. Андзолетто все лютіше заздрить успіху Консуело, супутньому їй, де б вона не виступала - в храмі чи на сцені комічної опери. Граф Дзустіньяні молить Консуело подарувати йому свою любов. Зіткнувшись з настільки чужої їй закулісної життям театру, Консуело приходить в жах і біжить з Венеції. За рекомендацією Порпори вона їде у старовинний замок велетнів, розташований на кордоні Чехії та Німеччини, щоб тимчасово стати компаньйонкою і вчителькою музики юної баронеси Амалії, нареченої молодого графа Альберта. Сам Порпора збирається через деякий час відбути до Відня, куди до нього потім і приїде улюблена учениця.

Замок велетнів належить родині Рудольштадт, чеської за походженням, але заради порятунку спадкоємців «онімечили» своє прізвище під час Тридцятирічної війни. З тих пір Рудольштадт живуть у своєму маєтку, являючи собою приклад вірних католиків і відданих слуг Марії-Терезії. Останній представник цього знатного і доблесного роду, молодий Альберт, єдиний син графа Християна, «досяг тридцятирічного віку, не пізнавши і не шукаючи інший честі і слави, крім тієї, якою володів за народженням і стану ». Багатьом поведінка Альберта здається дивним: він оточує себе людьми з простолюддя, намагається роздати якомога більше грошей бідним, з ним часто трапляються «напади непробудно сну», він плутає року і десятиліття, приймає себе за свого далекого предка Подебрада. Перед очима його раз у раз виникають картини з історії старої Чехії: битви гуситів, страти протестантів, ченці, повішені на гілках дуба, грізний одноокий Жижка, що помсти за зганьблену честь своєї сестри Ванди ...

Граф Християн і його сестра, кононісса Венцеслава, хочуть одружити Альберта на його двоюрідної сестри Амалії, з якою той був дружив у дитинстві. Приїхавши разом з батьком у замок, Амалія знемагає від нудьги, а Альберт, здається, зовсім не помічає її присутності. Амалія радісно зустрічає компаньйонку, хоча вона й дещо розчарована її похмурим виглядом.

Консуело справляє величезне враження на Альберта. Встаючи з-за столу, цей молодий аристократ, одягнений у все чорне, з недбало звисаючими волоссям та чорною бородою на засмаглому обличчі, подає Консуело руку, від чого у тій починає крутитися голова, а Амалія, хоч вона і не любить графа, відчуває укол ревнощів .

Одного разу граф Альберт зникає. Зазвичай його не буває кілька днів, а повернувшись, він веде себе так, ніби він відлучався всього на кілька годин.Однак на цей раз його відсутність стає затяжним, сім'я перебуває в постійній тривозі. Пошуки в околицях замку ні до чого не призводять.

У дворику перед вікнами Альберта Консуело зауважує колодязь зі дивно каламутною водою. Спостерігаючи за ним, вона бачить, як Зденко випускає звідти воду і спускається вниз. Слідуючи за ним, дівчина виявляє підземний хід, що веде в печери під таємничою скелею Шрекенштейн.

Консуело спускається в колодязь, і, блукаючи по підземних коридорах, виявляє притулок Альберта. Молодий граф марить - він то називає дівчину зганьбленої сестрою Жижки, то своєю матір'ю Вандою ...

Своїм звучним, виразний голос Консуело вдається вивести його із забуття, і вони разом вибираються наверх. Консуело просить Альберта пообіцяти їй не ходити без неї в печери.

Від потрясіння, пережитого в підземних володіннях Альберта, дівчина захворює, і молодий граф, немов досвідчена доглядальниця, виходжує її. Коли здоров'ю її більше ніщо не загрожує, він зізнається їй у коханні і просить її стати його дружиною. Консуело розгублена: її власне серце для неї поки що загадка. Граф Християн приєднується до прохання сина.

Несподівано в замку з'являється Андзолетто; він видає себе за брата Консуело. Після скандалів у Венеції йому вдається отримати рекомендаційні листи до Праги, Відня і Дрезден. Дізнавшись, що Консуело живе в замку Рудольштадт, він вирішує побачитися з нею