Короткий переказ твору Дикий поміщик (М. Є. Салтиков-Щедрін)

У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик, «і все-то у нього було досить: і селян, і хліба, і худоби, і землі, і садів. Був він дурний, читав газету "Весть" і тіло мав м'яке, біле і розсипчасте ».

Одне тільки йому не подобається, і ось, скаржиться він Богу: надто багато розвелося мужиків! Але Бог знав, що поміщик дурний, а тому його не послухав. Тоді поміщик вирішив сам їх винищити і почав всіляко гнобити.Селяни заблагали всім світом до Господа Бога: «Господи! Легше нам прірву і з дітьми з малими, ніж все життя так маятися! »Бог почув їх молитву -« і не стало мужика на всьому просторі володінь дурного поміщика ». Поміщик зрадів. Вирішив він завести у себе театр, запросив трупу, але в будинку поміщика порожньо, нікому навіть піднімати завісу, тож актори поїхали. Поміщик скликав гостей, ті приїхали голодні - а є-то нічого! Довелося їхати ні з чим, дивуючись дурості поміщика. А той вирішив розкласти пасьянс: якщо три рази поспіль вийде, значить, треба стояти до кінця. Як раз три рази пасьянс і виходить. Поміщик бродить по кімнатах і думає, які він машини з Англії випише, як сад розведе, які корови у нього будуть. Забудеться, покличе слугу, а ніхто не відгукується. І тут приїжджає до нього сам капітан-справник і питає, хто за мужиків податі платити буде. Та й на базарі стало зовсім порожньо, немає ні м'яса, ні хліба. «Дурний ж ви, пане поміщик», - говорить справник. Тут вже поміщик задумався: всі його дурним називають, невже він справді дурень?

Тим часом маєток поміщика приходить в запустіння, заростає травою, а одного разу з'явився навіть ведмідь. «Сенько!» - Скрикнув переляканий поміщик, схаменувся і ... заплакав. Але все ще хоче триматися до кінця. «І ось він здичавів. Хоч у цей час настала вже осінь і морозцю стояли порядні, але він не відчував навіть холоду. Весь він, з голови до ніг, обріс волоссям ... а нігті в нього стали неначе залізні. Сякатися він вже давно перестав, ходив ж все більше рачки ... Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки ... Але хвоста ще не придбав ». Залізе він на дерево та й сидить. Прибіжить заєць - він на нього кидається зверху і поїдає прямо з шкурою. «І став він сильний жахливо, до того сильний, що навіть вважав себе вправі увійти в дружні стосунки з тим самим ведмедем».

Справник тим часом повідомив про зникнення мужиків губернському начальству. Скликали раду. Було вирішено: «Мужика зловити і оселити, а дурному поміщику, який усією смути призвідник, наіделікатнейше вселити, щоб він фанфаронства свої припинив і надходженню до державної скарбниці податків перешкоди не чинив».

Мужиків повернули в повіт, і на базарі знову з'явилися і борошно, і м'ясо, і живність всяка, та й податки потоком пішли в казначейство. Поміщика, з великими труднощами, впіймали. «Зловити, зараз же висякався, вимили і обстригла нігті». Капітан-справник відібрав у поміщика газету «Весть» і доручив його нагляду Сенька. Поміщик "живий і донині. Розкладаєгранпасьянс, тужить за колишньою свого життя в лісах, вмивається лише з примусу і часом мукає ».