У це правління не проводилося ніяких заходів. Мікеладзе відсторонився від адміністративних заходів і займався тільки жіночою статтю, до якого був великий мисливець. Місто відпочивав. «Видимих фактів було мало, але наслідки незліченні».

Змінив черкешеніна Феофілакт Ірінарховіч Беневоленський, друг і товариш Сперанського по семінарії. Його вирізняла пристрасть до законодавства. Але оскільки градоначальник не мав права видавати свої закони, Беневоленський видавав закони таємно, в будинку купчихи Распопової, і вночі розкидав їх по місту. Проте незабаром був звільнений за зносини з Наполеоном.

Наступним був підполковник Прищ. Справами він зовсім не займався, але місто розцвів. Врожаї були величезні. Глуповці насторожилися. І таємниця Прища була розкрита ватажком дворянства. Великий любитель фаршу, ватажок відчув, що від голови градоначальника пахне трюфелями і, не витримавши, напав і з'їв фаршировану голову.

Після того в місто прибув статський радник Іванов, але «виявився настільки малий зріст, що не міг умістити нічого розлогого», і помер. Його наступник, емігрант віконт де Шаріо, постійно веселився і був за розпорядженням начальства висланий за кордон. Після розгляду виявився дівицею.

Нарешті в Глупов з'явився статський радник Ераст Андрійович Грустілов. До цього часу глуповці забули істинного Бога і держалися ідолам. При ньому ж місто остаточно загруз у розпусті і ліні. Сподіваючись на своє щастя, перестали сіяти, і в місто прийшов голод. Грустілов ж був зайнятий щоденними балами. Але всі раптом змінилося, коли у нього виникла о н а. Дружина аптекаря Пфейфера вказала Грустілову шлях добра. Юродиві й убогі, переживали важкі дні під час поклоніння ідолам, стали головними людьми в місті. Глуповці покаялися, але поля так і стояли порожні.Глуповський бомонд збирався ночами для читання р. Страхова і «захоплення», про що незабаром дізналося начальство, і Грустілова змістили.

Останній глуповський градоначальник - Угрюм-Бурчеев - був ідіот. Він поставив мету - перетворити Глупов в «вічно-достойния пам'яті великого князя Святослава Ігоревича місто Непреклонск» з прямими однаковими вулицями, «ротами», однаковими будинками для однакових сімей і т.д.Угрюм-Бурчеев в деталях продумав план і приступив до виконання. Місто було зруйновано вщент, і можна було приступати до будівництва, але заважала річка. Вона не вкладалася у плани Угрюм-Бурчеєва. Невтомний градоначальник повів на неї наступ. У справу був пущений все сміття, все, що залишилося від міста, але річка розмивала всі греблі. І тоді Угрюм-Бурчеев розвернувся і пішов від річки, забираючи з собою глуповців. Для міста була вибрана абсолютно рівна низина, і будівництво почалося. Але щось змінилося.Однак зошити з подробицями цієї історії втратилися, і видавець призводить лише розв'язку: «... земля затряслася, сонце померкло [...] Воно прийшло». Не пояснюючи, що саме, автор лише повідомляє, що «пройдисвіт моментально зник, наче розчинився в повітрі. Історія припинила протягом своє ».

Повість замикають «виправдувальні документи», тобто твори різних градоначальників, як-то: Бородавкіна, Мікеладзе і Беневоленського, писані для науки іншим градоначальникам.