Короткий переказ твору Пошехонская старина (М. Є. Салтиков-Щедрін)

Житіє Никанора затрапезного, пошехонський дворянина

Випереджаючи розповідь про своє минуле, Никанор заяложеній, спадкоємець старовинного пошехонський дворянського роду, повідомляє, що в цьому працю читач не знайде суцільного викладу всіх подій його житія, а тільки ряд епізодів, які мають між собою зв'язок, але в той же час представляють і окреме ціле .

У глушині Пошехонь проходить дитинство і молоді роки Никанора, що став свідком самого розквіту кріпосного права, які визначали побут і уклад дворянській сім'ї. Земля цього краю, покрита лісом і болотами, вважається глухому, тому мужицькі спини з надлишком винагороджені за отсутствіе.ценних угідь. Маєток затрапезному малоземельне, але оброк з селян у маєтку Маліновец виходить справно. Сім'я неухильно багатіє, купуються нові землі та маєтки, власність зростає.

Мати Никанора, потомствена купчиха, набагато молодший освіченого дворянина-батька, що спочатку накликає на неї незадоволення родичів.Однак дбайливість і господарська кмітливість, їй притаманні, виводять сім'ю до добробуту і дозволяють інші зими проводити в Москві чи Петербурзі. Після дванадцяти років шлюбу у неї вісім дітей, які перебувають під опікою гувернанток до надходження в інститути та на військову службу.Молодшому Никанору, який виявився надзвичайно обдарованим, на вчителів не дуже щастить. Абетці його вчить богомаз, а писати він вивчиться сам.Перші книжки Никанор читає самостійно, майже безконтрольно, а трохи пізніше за інструкціями для вчителів освоїть програму молодших класів гімназії. Це і випадок, і диво, що він зуміє прокласти собі шлях до справжнього утворення сам. На думку автора записок, діти дуже легка здобич для псування і спотворення будь-якої системою навчання та виховання або її відсутністю. «Воскове дитяче серце будь-яку педагогічну затію прийме без протидії». Але дуже болісно сприймаються епохи, коли людська думка засуджується на бездіяльність, а людське знання замінюється масою марність і неохайності.

У портретній галереї осіб, що зустрічаються в будинку у затрапезному, помітне місце займають тітоньки-сестриці, представлені спочатку літніми, потім зовсім бабусями. Спочатку тітоньок приймають у будинку цілком привітно, готують для них кімнати, зустрічають і пригощають, але потім злопам'ятна мати Никанора проявляє в ставленні до них повну черствість і скупість. Старі, нікому не потрібні жінки виганяють спочатку в мезонін, а потім їх і зовсім видаляють з двору. Вони коли-то дуже погано прийняли новий шлюб свого брата, та й грошей у них зовсім немає, і маєтки їх нічого не варті, їх підгодовують тільки з милості. А у відповідний момент зовсім виганяють з двору в дальній флігель, де вони, напівголодні, в холодному приміщенні вмирають одна за одною.

Історія третьої сестри батька - Анфіси пов'язана у Никанора з найстрашнішими спогадами його дитинства. Як не сувора була по відношенню до селян його власна мати, яка не жаліла «зачали невчасно» дівчат (видаючи їх заміж за підлітка чи перестарка), Анфіса Порфиріївна ще лютее і потворніша, до самодурства. У перший візит до тітоньці саме в неї на подвір'ї він бачить свою однолітку, прив'язану ліктями до стовпа, босими ногами в роз'їдає гнойової рідині, яка не має можливості захищатися від ос і гедзів. Ті, хто сидів віддалік два дідусі не дозволять юнакові цю дівчину звільнити. Всім буде тільки гірше. Чоловік і син Анфіси Порфирівни відкрито глумляться над мужиками і засікають до смерті чимало жінок і дітей. Не випадково тітоньку Анфісу задушать власна ключниця й підоспілі на допомогу сінешні дівчини.

Є у Никанора ще одна тітонька, Раїса Порфирівна, прозвана Сластьона за небайдужість до ласого шматка. Всі кімнати її будинку мають «апетитний характер і вселяють апетитні думки». Всі її домашні з ранку до вечора їдять і п'ють, і при цьому добрішають. Це один з тих рідкісних будинків, де всім живеться привільно, і панам, і прислугу. Все тут люблять і плекають один одного, раді гостям і подають їм багато добре продуманих страв. Спати вкладають в чистих, затишних і свіжих кімнатах «на ліжку, не вселяють ні найменших побоювань у сенсі комах». Для Никанора це важливо, оскільки в його рідному будинку діти загнані в тісні конуркі, де прибирають рідко, а бруд і комахи осаджують не тільки людські, де сплять покотом на старих повсті і здорові, і хворі. Невдоволення, постійні покарання селяни й селянки народжуються самі собою. Каліцтва, виродження, страх і безглузда насаджуються усіма відомими деспотам способами.

Неслужащее помісне російське дворянство, серед якого числяться затрапезному, тяжіє до Москви, яка для них центр усього. Гравці знаходять у ній клуби, гульвіси - трактири, богомольні люди радіють великій кількості церков, дворянські дочки відшукують собі наречених. Щоб видати заміж сестру Никанора, затрапезному виїжджають на зиму в першопрестольну, де для цього в одному з арбатских провулків наймається мебльована квартира.Відома всім грибоєдовська Москва, в якій, щоправда, переважає вищий московський коло, мало чим відрізняється в моральному і розумовому сенсі від Москви, представленої Никанором.

Виїжджати на бали і віддавати візити затрапезному, звичайно, простіше і приємніше, ніж приймати у себе, але оглядини влаштовувати треба. Дурна собою сестриця Никанора вже засиділася в дівках, тому, хочеш не хочеш, а чисть меблі, витирай пил, створюй затишок, ніби в будинку завжди так. Надін надягає модні сукні, їй покладається навіть брошка з діамантами. У залі відкривають рояль, на пюпітр кладуть ноти і запалюють свічки, ніби тільки що музикували. Стіл накривають з усім можливим смаком, розкладаючи придане: чайні ложки та інші срібні предмети. Втім, женихи найчастіше лише любителі поїсти і випити на дурничку. В першу чергу вони поспішають звільнити графинчик, до серйозних пропозицій справа