Короткий переказ твору Мороз Іванович (Володимир Одоєвський)

В одному будинку жили дві дівчинки - Рукодельница та Ленівіца, а при них нянюшка. Рукодільниця була розумна дівчинка: рано вставала, сама, без нянюшкі, одягалася, за справу приймалася: піч топила, хліби місила, хату крейди, півня годувала, а потім на колодязь за водою ходила.

А Ленівіца між тим в ліжку лежала, набридне лежати - скаже спросоння: «Нянюшка, одягни мені панчішки, нянюшка, зав'яжи черевички». Встане, сяде до віконця мух вважати

Одного разу Рукодельница пішла на колодязь за водою, опустила відро на мотузці, а мотузка обірвалася; впало відро в колодязь. Розплакалася Рукодельница, пішла до нянюшкі розповідати; а нянюшка Парасковія була сердита, каже: - Сама біду зробила, сама і поправляй. Пішла Рукодельница до колодязя, вхопилася за мотузку і спустилася по ній до самого дна. Дивиться: перед нею піч, а в печі сидить пиріжок, такий рум'яний, підсмажений; примовляє: хто мене з печі візьме, той зі мною і піде! Рукодільниця вийняла пиріжок і поклала його за пазуху. Йде далі. Перед нею сад, а в саду стоїть дерево, а на дереві золоті яблучка. Рукодільниця підійшла до дерева, потрясла і зібрала яблука. Йде далі. Перед нею сидить старий Мороз Іванович. Привітався, подякував за пиріжок. Запропонував послужити, за це віддасть відерце.

Рукодільниця збила перину, в будинку прибрала, страву виготовила, плаття у старого полагодила та білизна виштопала, не скаржилася. Так прожила Рукодельница у Мороза Івановича цілих три дні. На третій день у відерце всипав жменю срібних п'ятачків; дав брільянтік - косиночку заколювати.

Повернулася додому. Півень закричав:

Кукуріку, кукуріку!

У Умільці в цебрі п'ятаки!

Нянюшка сказала Ленівіце теж сходити. Але Ленівіца не дістала пиріжок, не зібрала яблук. Не вибила перину, обід погано зварила, словом, нічого не зробила. На третій день Мороз Іванович дав превеликий срібний злиток, а в іншу руку - превеликий діамант. Прийшла додому і хвалиться. Не встигла договорити, як срібний злиток розтанув і полився на підлогу, він був не що інше, як ртуть, яка застигла від сильного холоду; в той же час почав танути і діамант. А півень скочив на паркан і голосно закричав:

Кукуріку-кукарекулька,

У Ленівіци в руках крижана бурулька!