Короткий переказ твору Історія любовних пригод самотньої жінки (Іхара Сайкаку)

Мудреці в давнину казали, що красуня - це меч, підрубували життя.Обсипаються квіти серця, і до вечора залишаються тільки сухі гілки. Тому зробив загинути ранньою смертю у вирі любові, але, напевне, ніколи не переведуться такі божевільні!

Одного разу двоє юнаків посперечалися біля річки про те, чого вони найбільше хочуть у житті, один сказав, що найбільше він бажає, щоб волога його любові ніколи не висихала, а текла, як повноводна ріка. Інший же заперечив, що хотів би піти туди , де зовсім не було б жінок, а в тиші і спокої стежив за хвилюваннями життя. Вирішили вони запитати у якої-небудь чимало пожівшей старої, хто з них правий, і знайшли самотньо живе самітниці високо в горах у чистій хатині з покрівлею із стебел очерету. Здивувалася стара їхнє прохання і вирішила розповісти їм для науки все своє життя.

Я не з низького роду, стала розповідати стара, предки мої були на службі в імператора Го-Ханадзоно, але потім рід наш прийшов в занепад і захирів зовсім, я ж була привітна й особою красива і потрапила на службу до дами знатної, близькою до двору . Служила я в неї кілька років і привільно жила без великих турбот серед вишуканої розкоші. Я сама придумала невидимий шнур, щоб стягувати їм волосся, вигадливий візерунок для плаття, нову зачіску. І весь час чула про кохання, все тлумачили про неї на різні лади.Стала і я отримувати любовні послання, але зраджувала їх вогню, тільки імена богів, написані у листах на підтвердження любовних клятв, не горіли.Багато було у мене знатних шанувальників, а серце я віддала з першого разу самураю найнижчого звання, так вразила мене сила його почуття на першому ж листі. Не було сил протиборствувати пристрасті, ми поклялися один одному, і не розірвати було нашою зв'язку. Але справа вийшла назовні, і мене жорстоко покарали, а милого мого стратили. І я хотіла розлучитися з життям, мовчазний привид коханого переслідував мене, але минув час, і все забулося, адже мені було лише тринадцять років, на мій гріх люди подивилися крізь пальці. З скромного бутона любові перетворилася я в яскрава квітка ямабуси на краю стремнини. У столиці багато було танцюристок, співачок, актерок - і всі вони на танцях і гулянках отримували не більше однієї срібної монети.Дуже мені сподобалися молоденькі дівчата, що розважають гостей піснями і розмовами - майко. Я навчилася модним в той час танців і стала справжньою танцівницею, навіть з'являлася зрідка на бенкетах, але завжди з суворою матінкою, так що зовсім не була схожа на розпушений майко. Одного разу сподобалася я однією багатою, але некрасивою дамі, що лікувалася в наших краях від якоїсь там хвороби, а чоловік у цієї дами був писаний красень.Потрапивши в їх будинок, куди мене взяли для розваги нудьгуючої дами, я швидко зійшлася з її красенем чоловіком і сильно полюбила його, а потім вже не могла з ним розлучитися. Але справа знову вийшло назовні, і мене з ганьбою прогнали, відправили в рідне село.

В одного князя зі Східних провінцій ніяк не народжувалися спадкоємці, дуже він сумував з цього приводу і всюди шукав молоденьких наложниць, але ніяк не міг знайти собі на смак: то дивиться селюками, то немає приємного поводження, як це прийнято в столиці, а то не може скласти вірші і вгадати правильно аромат. Був у князя старий, глухуватий, сліпа, зуби майже все втратив, та й чоловічий одяг носив тільки за звичкою - закритий був для нього шлях любові. Але користувався він довіреністю васала, і послали його до столиці за красивою наложницею. Шукав він дівчину без найменшого недоліку, схожу на старовинний портрет, що старий завжди носив з собою.Оглянув старий більше ста сімдесяти дівчат, але жодна не припала йому до смаку. Але коли нарешті до нього привели мене з далекої села, виявилося, що я точнісінько в точнісінько схожа на портрет, а деякі говорили, що затьмарила я красуню на портреті. Поселили мене в розкішному палаці князя, день і ніч пестили й плекали, розважали і балували. Милувалася я квітучими вишнями надзвичайної краси, заради мене розігрувалися цілі вистави. Але жила я самітницею, а князь все засідав у державній раді. До горю моєму, виявилося, що позбавлений він чоловічої сили, п'є пігулки любові, а все одно ні разу не проник за огорожу. Вирішили його васали, що вся біда в мені, в моєму невгамовному любострастии і вмовили князя відіслати мене назад в рідне село. Немає нічого на світі сумніше, ніж коханий, позбавлений чоловічої сили.

А тут спіткала мене біда, батько мій заборгував і розорився начисто, довелося мені стати гетерою всього в шістнадцять років. І відразу стала я законодавицею мод, затьмарила своїми вигадками за частиною моди всім місцевих щеголих. Мені здавалося, що всі палають до мене пристрастю, всім я будувала очки, а якщо не було нікого поблизу, кокетувала на худий кінець навіть з простим блазнем. Знала я різні способи, як зробити з чоловіків покірних рабів, та такі, до яких гетери подурніше ніколи не додумаються. І нерозумні чоловіки завжди думали, що я в них по вуха закохався і розв'язували гаманці. Бувало, прослишу, що є десь багач, що і собою гарний, і веселий, і грошей не шкодує, то я до нього з усіх ніг,