Влаштувалася я служницею на посилках в заміському будинку однієї знатної дами, що жорстоко страждала від ревнощів - чоловік її, красень, безбожно зраджував їй. І вирішила та дама влаштувати вечірку і запросити всіх своїх придворних дам і служниць і щоб всі без приховування розповіли, що у них на душі, і щоб чорнили жінок із заздрості, а чоловіків з ревнощів. Кому-то дивною здалася ця забава. Принесли чудової красу ляльку, причепурену в пишне вбрання і почали всі жінки по черзі виливати перед нею свою душу і розповідати історії про невірних чоловіків і коханців. Одна я здогадалася в чому справа. Чоловік господині знайшов собі красуню в провінції і їй віддав своє серце, а господиня звеліла зробити ляльку - точну копію тієї красуні, била її, мучила, немов сама суперниця попалася їй в руки. Та тільки одного разу відкрила лялька очі і, розчепіривши руки, пішла на господиню і схопила її за поділ. Ледь вона врятувалася і з тієї пори захворіла, стала марніти.Вирішили домашні, що вся справа в ляльці, і задумали спалити її. Спалили і попіл закопали, але лише кожну ніч з саду, з могили ляльки стали доноситися стогони і плач. Дізналися про те люди і сам князь. Призвали служниць на допит, довелося все розповісти. Та й дівчину-наложницю закликали до князя, тут я і побачила її - гарна була незвичайно, а вже як граціозна. З лялькою - не порівняти. Злякався князь за життя тендітної дівчини і зі словами: «Як огидні бувають жінки!» Відіслав дівчину до рідного дому подалі від ревнивець-дружини. Але сам перестав відвідувати покої пані, і їй за життя випало на долю вдови. Мені ж так все остогидло, що відпросилася я в Канагата з наміром стати черницею.

У Новій гавані стоять кораблі з далеких країн та із західних провінцій Японії, і матросам, і торговим людям з тих кораблів продають свою любов черниці з навколишніх сіл. Снують туди-сюди гребні човни, на веслах молодці, за кермом якої-небудь посивілий старий, а в середині причепурені черниці-співачки. Черниці клацають кастаньєтами, юні черниці з чашами для милостині випрошують дрібниця, а потім без будь-якого сорому на очах у людей переходять на кораблі, а там вже їх чекають заїжджі гості. Отримують черниці монетки по сто мон, або оберемок хмизу, або зв'язку макрелі.Звичайно, вода в стічній канаві всюди брудна, але черниці-шльондри - особливо низьке ремесло. Змовилася я з однієї старої черницею, що стояла на чолі цієї справи. У мене ще залишалися сліди колишньої краси, і мене охоче запрошували на кораблі, платили, правда, мало - всього три момме за ніч, але все одно три моїх шанувальника розорилися начисто і пішли по дорогах. Я ж, не піклуючись про те, що з ними сталося, продовжувала співати свої пісеньки.А ви, вітряні гуляки, зрозуміли, як небезпечно зв'язуватися з співачка, та ще з черницями?

Недовго витримала я таке життя і зайнялася іншим ремеслом: почала причісувати модниць і придумувати наряди чепуруха. Потрібно мати тонкий смак і розуміти швидкоплинність моди, щоб робити такі речі. На новій службі в гардеробних відомих красунь я отримувала вісімдесят момме срібла на рік та ще купу гарних суконь. Надійшла я в служіння до багатої пані, собою вона була дуже красива, навіть я, жінка, була підкорена. Але було в неї на душі горі неперебутнє, ще в дитинстві втратила вона від хвороби волосся і ходила в накладці. Господар же її про те не підозрював, хоч і важко було зберегти все в таємниці. Я не відступала від пані ні на крок і всілякими хитрощами зуміла приховати її недолік від чоловіка, а не те впаде з голови накладка - і прощай кохання назавжди! Все б добре, але позаздрила пані моїм волоссю - густим, чорним, як вороняче крило, і веліла спочатку обстригти їх, а коли вони відросли - повисмикує їх, щоб лоб оплешівел. Гнівалися я на таку жорстокість пані, а та все пущі злиться, з дому не випускає. І намірилася я помститися: привчила кішку стрибати до мене на волосся, і ось одного разу, коли пан у нашому суспільстві насолоджувався грою на цитрі, я напустила кішку на пані. Скочила кішка їй на голову, шпильки так і посипалися, накладка злетіла - і любов пана, що п'ять років горіла в його серці, згасла в одну мить!Пан зовсім охолов до неї, господиня поринула у смуток і поїхала до себе на батьківщину, я ж прибрала господаря до рук. Це зовсім неважко було зробити.

Але і ця служба скоро мені наскучила, і стала