Сама не знаю де, вивчилася я добре шити сукні за всіма старовинними звичаями, відомим ще з часу імператриці Кокен. Рада я була змінити свій спосіб життя, розлучитися з ремеслом любові. Цілий день проводила я в колі жінок, милувалася ірисами над ставком, насолоджувалася сонячним світлом біля вікна, пила запашний червонуватий чай. Ніщо не турбувало мого серця.Але одного разу потрапило до мене в руки плаття молодої людини, атласна підкладка його була майстерно розписана любовними сценами, та такими пристрасними, що дух захоплювало. І прокинулися в мені колишні мої прагнення. Відклала я голку і наперсток, відкинула матерію і весь день провела у мріях, вночі ложе моє здалося мені дуже самотнім. Очерствевшее моє серце виходило сумом. Минуле здавалося мені жахливим, я думала про доброчесних жінок, що знають тільки одного чоловіка, а після його смерті приймають чернечий постриг. Але колишнє любострастии вже прокинулась в мені, та ще тут на подвір'я вийшов статевої, що прислужував самураям, і став мочитися, сильний струмінь вимила ямку в землі. І в тій ямці закружляли і потонули всі мої думи про чесноти. Пішла я з багатого дому, сказавши хворий, зняла маленький будиночок і на дверях написала «Швачка». Залізла в борги, а коли прикажчик торговця шовком прийшов стягувати з мене боржок, я роздяглася догола, і віддала йому своє плаття - ніби нічого більше у мене немає. Але прикажчик збожеволів від моєї краси і, навісивши на вікна парасолю, уклав мене в обійми, і адже обійшовся без допомоги сватів. Кинув він думати про наживу, пустився у всі тяжкі, так що по службі справи його пішли зовсім погано. А майстриня з шиття ходить і ходить всюди зі своїм шухлядкою з голками і нитками, довго ходить і монетки збирає, але жодної дрібнички так і не пошиє. Але немає на тій нитці вузлика, довго вона не прослужить.

А старість моя вже була близько, і я опускалася все нижче і нижче. Цілий рік я працювала посудомийкою, носила грубі сукні, їла тільки чорний неочищений рис. Всього два рази на рік відпускали мене в місто погуляти, і одного разу ув'язався за мною старий прислужник і по дорозі зізнався мені у своїй любові, яку він давно плекав у глибині свого серця. Вирушили ми з ним в будинок побачень, але, на жаль, колишній меч став простим кухонним ножем, побував в горі скарбів, але повернувся безславно. Довелося бігти до дому веселощів у Сімабара і терміново шукати якогось ніякого молодого чоловіка, і що молодше, тим краще.

Ходила я з багатьох містах і селах і забрела як-то в містечко Сакаї, там потрібна була служниця стелити і прибирати ліжку в знатному, багатому домі. Думала я, що господар будинку міцний старий і, можливо, вдасться прибрати його до руками, глядь! А це міцна і гостро стара, і робота в неї в будинку кипіла. Та ще ночами довелося стару догоджати: то поперек розітри, то москітів віджени, а то як почне бавитися зі мною, як чоловік з жінкою. Ось потрапила! Яких тільки панів у моєму житті не було, в які тільки переробки я не потрапляла.

Остогидло мені ремесло шльондри, але робити було нічого, вивчилася я хитрощів співачок з чайних будиночків і знову пішла торгувати собою. Гості до мене приходили самі різні: бонзи, прикажчики, актори, торговці. І хороший гість і поганий купують співачку для недовгою забави, поки пором не причалить до берега, а потім - прости-прощай. З люб'язним гостем зела я довгі розмови, живила надії на міцний союз, а з противним гостем вважала дошки на стелі, думала байдуже про сторонні речі. Іноді жалував до мене сановник вищого рангу, з випещеним білим тілом, потім я дізналася, що був він міністром. Та ж і чайні будиночки різними бувають: де одними медузами та черепашками годують, а де подають розкішні страви і обходження відповідне. У будиночках низького штибу доводиться мати справу з селюками неотесане, що змочує гребінь водою із квіткової вази, шкаралупу від горіхів кидає на тютюновий піднос, та й з жінками вони заграють грубувато, з солоними жартами. Пробормочешь пісеньку, ковтаючи слова, а там тільки чекаєш кількох срібних монет. Яке жалюгідне заняття мучити себе за сущі копійки! До того ж від вина я змарніла, останні залишки моєї краси зникли, я белілась, жевріла, а все одно шкіра стала, як у ощіпанного птиці. Втратила я останню надію, що який-небудь гідна людина зачарувався мною і візьме до себе назавжди. Але мені пощастило: сподобалася я одному багатієві з Кіото і він взяв мене до себе в будинок у наложниці. Видно, не дуже розбирався в красу жінок і спокусився на мене так само, як купував без розбору посуд і картини, підробку під старовину.

Банщиці - найнижчий розряд потаскушек, вони - жінки