Повість про укладача календарів, зануреному в свої таблиці

Кращі календарі складаються в столиці!

Перший день нового місяця 1628 День щасливої кисті. Всі записане в цей день принесе удачу, а другий день - день Женшина, зі стародавності осягають в цей день науку пристрасті. Жила в ту пору красуня, дружина укладача календарів, виглядом вона була прекрасна, як перші вишні, щоось-ось розквітнуть, губи нагадували червоні клени в горах восени, брови могли посперечатися з місячним серпом. Чимало складено було про неї пісень, у столиці багато було модниць, але ніхто не міг з нею зрівнятися. На всіх перехрестях столиці тільки й розмов було, що про чотирьох королів - компанії молодих гульвіс, синів багатих батьків. Цілими днями розважалися вони, вдаючись до любові, не пропускаючи жодного дня, світанок зустрічали з гейшами у Сімабара - веселому кварталі, ввечері веселилися з акторами, їм що з чоловіками, що з жінками - все одно! Одного разу сиділи вони в ресторані і роздивлялися проходять повз жінок, які поверталися з милування квітами. Але порядні дами пропливали в носилках за фіранками, та осіб їх не можна було, на жаль, розгледіти. А ті, що бігали повз на своїх двох, красунями не назвеш, хоча і поганулі теж. І все ж присунули тушечніцу, кисті, папір і почали писати, перераховуючи всі достоїнства: яка шия, та ніс, та що за підкладка на накидці. Раптом якась гарненька дамочка розкриє рот, а там зуба не вистачає, тут уже, звичайно, одне розчарування. Повз снують одна красуня за одною, от молоденька: спіднє жовте, потім ще одне - за ліловому білі цяточки, а верхнє з атласу мишачого кольору з дрібним шиттям - воробушки летять, а на лакованій капелюсі шпильки і шнурки з паперових смуг, але невдача - на лівій щоці невеликий шрам. Слідом тютюнниці, волосся безладно, одяг непоказне, а риси обличчя прекрасні, суворі, і у всіх гульвіс закурилася в грудях ніжність до тютюнниці. Слідом манірниць, разнаряженная яскраво, капелюх на чотирьох різнокольорових шнурках зрушена так, щоб не закривати обличчя. «Ось вона, ось вона», - закричали гульвіси, а, гляди, за нею три няньки несуть рожевощоких дітей, ну і сміху тут було! Наступною була дівчина на ношах років усього чотирнадцяти, краса її так впадає в очі, що докладно її описувати не потрібно. Модну капелюх несуть за неї слуги, а вона прикривається гілкою гліцинії. Відразу затьмарила вона всіх красунь, що побачили сьогодні гульвіси. І сама схожа на чарівний квітка.

Один придворний упорядник календарів довго залишався неодруженим, смак у нього був дуже розбірливий. А він хотів знайти жінку і високої душі, і прекрасної зовнішності, звернувся він до свахи на прізвисько балакучим і попросив її посватати йому за дружину дівчину з гілкою гліцинії, звали дівчину О-Сан. Взявши її в дружини, він не пошкодував, вона виявилася зразковою господинею купецького будинку, господарство процвітало, радість в будинку вирувало. А тут зібрався упорядник календарів в дорогу, батькиО-Сан занепокоїлися, чи впорається донька з господарством, і надіслали їй на підмогу молодого хлопця Моемона, чесного, за модою не гнався. Якосьчекаючи наближення зими, вирішив Моемон зробити собі для зміцнення здоров'я припікання мокси. Сама легка рука була в служниці Рін, приготувала Рін скручені травинки чорнобиль і стала робити Моемону припікання, а щоб вгамувати біль, почала масажувати йому спину, і в цей момент закралася в її серце ніжність до Моемону. Але не вміла служниця писати, із заздрістю дивилася вона навіть на кострубаті закарлючки, які виводив наймолодший слуга в будинку. О-Сан, дізнавшись про те, запропонувала Рін написати за неї листа, благо треба було ще декілька листів написати. Рін потихеньку переправила лист Моемону і отримала від нього досить безцеремонний відповідь. Задумала молода господиня будинку О-Санпровчити нечему і послала йому красномовне лист, повідавши всі свої печалі.І справді, послання зворушило Моемона, він сам призначив їй побачення на п'ятнадцятий ніч. Тут вже все служниці взялися над ним реготати, а господиня сама вирішила, переодягнувшись у сукні Рін, зіграти роль своєї служниці. Ото буде потіха. Домовилися, що служниці поховаються по кутах, хто з палицею, хто з качалкою, а на поклик О-Сан вискочать з криками і накинуться на невдалого кавалера. Але служниці стомилися від крику і суєти, і всі, як одна, заснули. Моемон підкрався до господині і, поки вона спала, відкинув підлозі її сукні і притулився до неї. О-Сан ж, прокинувшись, не пам'ятала себе від сорому, але робити було нічого, в таємниці всі зберегти не вдалося. І став Моемон навідуватися до неї щоночі. О-Сан заволоділа всіма його думками, він вже і не думав про служаночке. Ось так скрутив непомітно з істинного шляху. Ещё в старых книгах написано: «Неисповедимы пути любви». Нынешние модницы не тратят